Біографія
Олег Миколайович Голосій (1965, м. Дніпро – 1993, м. Київ) – живописець.
1984 – закінчив Дніпропетровське державне художнє училище ім. Є. Вучетіча, майстерня Леоніда Антонюка.
1990 – закінчив Київський державний художній інститут, факультет монументального живопису.
1990 – 1993 – входив до київського мистецького угрупування «Паризька комуна».
Від 1988 – учасник численних національних і міжнародних виставок, серед яких «Штиль» (1992, Київ), «Постанастезія» (1992, Мюнхен, Німеччина), «Діалог з Києвом» (1993, Мюнхен, Німеччина), «Ангели над Україною» (1993, Едінбург, Шотландія), «Степи Європи» (1993, Варшава, Польща).
Від кінця 1980-х – співпрацював із московською галереєю «Ріджина», де відбулася персональна виставка «Самостійне мистецтво» (1991).
1989, 1991 – учасник молодіжних пленерів у Седневі під керівництвом Тіберія Сільваші та Олександра Соловйова.
Жив і працював у м. Київ.
Один із ключових представників української «Нової хвилі» й українського трансавангарду. Входив до мистецького угрупування «Паризька комуна». «Жити без чому й навіщо, в самозабутній щиросердності експресії», – ці слова Олега Голосія чи не найкраще характеризують його особистість. «Для нього живопис був стихією, яка поглинала його цілком, повністю. У характері його робіт – передчуття ранньої смерті і бажання встигнути все. За коротке життя він створив близько трьохсот великоформатних картин. Міг писати віником чи будь-якими іншими підручними засобами, малярними фарбами, не дотримуючись технічних правил, головне для нього – тут і зараз», – писав мистецтвознавець і куратор Олександр Соловйов.
Живопис Голосія кінця 1980-х – «експресивний, з пастозним густим мазком і яскравим, дещо навіть агресивним колоритом. Полотна сповнені цитатами з історії мистецтва, глибокими напруженими образами, алюзіями на релігійні сюжети. Ці образи давали художнику можливість говорити про власні страхи й тривоги, пов’язані зі швидкими змінами, турбулентністю» (Олеся Авраменко).
