Біографія
Ігор Григорович Скорупський (1948, м. Надвірна, Івано-Франківська обл. – 2014, м. Хмельницький) – графік, живописець, дизайнер, архітектор музейних експозицій.
1960-ті – Долинська дитяча студія образотворчого мистецтва, викладач – Іван Гуралевич.
1967 – 1973 – навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша за спеціальністю художник-оформлювач.
1973 – почав працювати у Хмельницькому відділенні Художнього фонду України, де на той час був єдиним дипломованим спеціалістом (художником-оформлювачем).
1975 – учасник регіональних та міжнародних виставок. Серед персональних – у Гданьську, Польща (1995), Альбштадмі, Німеччина (1995, 1997), Равенсбурзі, Німеччина (1998, 2001), Ройтлінгені, Німеччина (2002).
1979 – лауреат премії Ленінського комсомолу за оформлення музею Миколи Островського у м. Шепетівка, Хмельницька обл.
1985 – член НСХУ.
1985 – автор оформлення Музею запорізького козацтва на острові Хортиця.
1986 – 1992 – член архітектурної групи із реконструкції приміщення Хмельницького обласного художнього музею.
1995 – член творчого об’єднання подільських митців «Плоский рів» (серед учасників – Олена Скорупська, Сергій Кравець, Андрій Ісаєв).
2007 – лауреат міської премії ім. Б. Хмельницького.
Жив і працював у Хмельницькому.
Малював з 8-річного віку, першим вчителем був батько, художник-аматор. Після навчання у Львівському училищі прикладного мистецтва мав «вільний диплом», що не передбачав направлення на конкретне місце роботи, тож обрав Хмельницький, де жили батьки дружини. До початку 1990-х переважно займався дизайнерською та музейно-експозиційною роботою. Наприкінці 1980-х система замовлень від Художнього фонду України починає зупинятись, і Скорупський більше часу починає приділяти живопису.
«Зовсім безробітними залишились художники-оформлювачі (дизайнери). Кожний виживає, як може. Дехто перекваліфіковується, інші стають менеджерами від мистецтва. «Мені довелось всерйоз взятися за живопис, хоча і раніше відводив душу за мольбертом», – признається господар майстерні і показує свої натюрморти, пейзажі, панно. Навіть побіжний огляд полотен Скорупського дає можливість уявити широту й художницьку розмаїтість тематики й образної сфери митця, спонукає на роздуми-асоціації, на спогади колись баченого і пережитого. Це картини-символи з філософським підтекстом, деякі – узагальнено-автобіографічні», – пише 2003 року журналіст Микола Кульбовський у есеї про Скорупського.
