Біографія
Олег Васильович Волошинов (1936, м. Миколаїв – 2020, м. Одеса) – живописець; член групи одеського нонконформістського руху з кінця 1960-х. Син художника Василя Волошинова, брат мистецтвознавиці Тетяни Басанець.
1959 – закінчив Одеське художнє училище ім. М. Грекова.
1965 – закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури, рф.
1966 – 1970 – викладач Одеського художнього училища та педагогічного інституту (1970–1975).
Від 1967 – учасник мистецьких виставок.
1971 – член Національної спілки художників України.
2013 – заслужений художник України.
Жив і працював в Одесі.
«Серед багатьох достоїнств живопису Олега Волошинова – особлива образна естетика, яка народжена синтезом академічних прийомів живопису й нетрадиційного для них (читай суб’єктивного) погляду на сутність фізичних ознак форми і кольору. Їх сприйняття йде не від лінійних вимірів дійсності, а запозичене з глибин власної фантазії і уяви художника. Аби досягти образної адекватності реалії і вимислу, він постійно шукає їхню взаємодію, гармонію співіснування.
Абстракція, яка багато років була тихою сусідкою його умовно-фігуративного живопису, тепер фокусує увагу на чистих ідеях безпредметності. Багатолика варіативність її концептуальних характеристик включає вже традиційне для автора бачення форми з максимально спрощеною геометрією площинних елементів. Художник прагне естетично виправданого мінімалізму деталей і елементів зображення, кольорової монохромності, які не втрачають сили емоційного впливу. З’явилися і новації – різні за фактурою об’ємні нашарування фарби, які дають змогу по-особливому звучати тонкощам світлотіньових ефектів», – пише Тетяна Басанець, мистецтвознавиця.
Олег Волошинов говорив, що «в основі картини, площини, лежить колір. Який колір ти заклав…Людина стоїть перед цим кольором, і він на нього психологічно впливає. Вона сама ще не розуміє, а вже відчуває. Там нема ніякого зображення. Ми звикли, коли висить картина, людина починає одразу шукати, де там якийсь предмет, сюжет чи ще щось там. А мені просто так: вилучити це – і нехай людина дивиться на цей колір, у нього проникає. Той, хто дає цей колір це – передавач, а людина – приймач, у нього має бути душа, він якось має думати… Він має бути спокійним…Ось така ідея, якщо примітивно».
Картина «Полудень» (картон, олія, 1995, до колекції ХОХМ подаровано автором у 1996 році) – це одночасно пейзаж і абстракція. За допомогою мінімальних зображальних засобів, а це – нюансування вохристого кольору, Волошинов майстерно відтворює атмосферу пустелі з її неймовірною спекою і скелі або гори. Здається, що ти просто відчуваєш жар від розпеченого на сонці піску. Власне, саме таких відчуттів глядача і прагнув досягнути художник.
Нонконформізм є синонімом термінів андерґраунд, «неофіційне мистецтво», «дисидентське мистецтво», які характеризують культуру, що перебувала під забороною в тоталітарних країнах Східної Європи та СРСР у період від 1950 до кінця 1980 рр. Це вільна творчість, що виникла всупереч ідеологічній регламентації життя у суспільстві і була антиподом офіційно канонізованому мистецтву.
