Художник, графічний дизайнер, перекладач, сценарист, письменник, учасник бойових дій російсько-української війни. На виставці експонуються роботи, створені у 2022-2024 роках під час перебування автора в лавах Збройних Сил України (Київ та область, Донецька, Запорізька, Чернігівська області). Перед вами серія фронтових замальовок, створених в унікальній авторській техніці – суспензіями глини та землі з окопів, попелу та кіптяви з грубок на акварельному папері.

«Як виявилося, розмокла від дощів земля і глина Дикого Поля не лише добре прилипає до одягу, взуття та техніки, а ще й непогано лягає на акварельний папір, утворює цікаві текстури і добре сполучається з попелом, сажею і деревним вугіллям в емоційно насичених фронтових сюжетах з обмеженою кольоровою гамою». (Олег Базилевич).

«Авторська техніка Олега Базилевича, з одного боку, повертає нас у давні часи, коли пігменти – речовини, що надають кольору фарбам, – виготовлялись з природних матеріалів (глина, крейда, сажа, вугілля, гіпс, пісок, вапняк, мінерали, смоли та кора дерев, квіти, ягоди і коріння, комахи, молюски, палені кістки тощо). З іншого боку, твори художника-ветерана російсько-української війни – це мистецькі пам’ятки, що документують як особистий, так і суспільний досвід, і є невід’ємною частиною надзвичайно важливого суспільного процесу комеморації. Тобто практик колективної пам’яті через актуалізацію образів, які належать подіям, що відбулись, і є важливими для кожного члена суспільства. Виставка в музеї долучає ці твори ще й до практики вшанування – меморіалізації війни. Парамедикиня і журналістка Ірина «Чека» Цибух, яка загинула на Харківському напрямку у 2024 році, говорила: «Відповідальність живих перед мертвими – свідчити про те, що відбулося». (Олена Михайловська, кураторка, науковиця ХОХМ).

 

ОЛЕГ ОЛЕГОВИЧ БАЗИЛЕВИЧ народився в Києві 6 листопада 1964 року.
Батько – Базилевич Олег Петрович (1938 – 2018), відомий український футболіст і футбольний тренер (нападник київського «Динамо» у 1960-х; у ранзі тренера утворив славетний тандем з Валерієм Лобановським у 1974 – 1976 роках; у 1993 – 1994 роках очолював національну збірну України з футболу).
Мати – Базилевич (Казніна) Тетяна Володимирівна (1940 – 2004), акторка Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки м. Київ).

1981 – 1986: географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
1983 – 1984: підготовче відділення Київського художнього інституту (тепер – НАОМА), факультет архітектури. Викладач – художник Віктор Крижанівський (1950 – 2016).
1986 – 1993: Інститут географії Національної академії наук України, кандидат географічних наук (економічна та соціальна географія, охорона природи і раціональне використання природних ресурсів).
1993 – 1997: The Dow Chemical Company (USA), менеджер з продажів виробів з пластику та пінополіуретану.
1998 – 2010: робота у приватному секторі промисловості, переробка пластику і виробництво пінополіуретану.
З 2011: письменник, перекладач (англійська, польська, іспанська, чеська, болгарська мови), сценарист документального та ігрового кіно. Має понад 50 нагород міжнародних кінофестивалів і конкурсів.
З 24 лютого 2022 року – в лавах ЗСУ, навідник кулемета 23-го окремого стрілецького батальйону, з
24 квітня 2022 року – заступник командира самохідної артилерійської батареї Першого самохідного артилерійського дивізіону Першої окремої танкової Сіверської бригади. Вийшов у відставку 07.11.2024.