Щомісяця 8-го числа упродовж року до 100-річного ювілею видатного українського художника Віктора Зарецького, шістдесятника, педагога, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, наш музей презентуватиме поціновувачам мистецтва оновлену виставку однієї картини зі збірки родини митця.
«Життя мало мене чи зламати, чи зробити художником – зробило художником. Включились якісь сили, дали енергію. Я ВИСТОЯВ ТА ВИТРИМАВ І СВІЙ БІЛЬ ЗМІГ СПРЯМУВАТИ У РІЧИЩЕ ТВОРЧОСТІ. Щось розкрилось на рівні підсвідомості, а потім і свідомості».
Віктор Іванович Зарецький (8 лютого 1925, Білопілля, Сумщина – 23 серпня 1990, Конча-Озерна, Київщина) – український художник і педагог; чоловік художниці Алли Горської (з 1952 року) та художниці Майї Григор’євої (з 1978 року). Батько філолога і мистецтвознавця Олексія Зарецького. Олена Зарецька (донька Олексія Зарецького, онука Алли Горської та Віктора Зарецького) – художниця, мистецтвознавиця, дизайнерка, кураторка виставкових проєктів.
1947 – 1953 – Навчався у Київському державному художньому інституті, зокрема у Костянтина Єлеви та Геннадія Титова. 1951 року за успіхи у навчанні отримує іменну стипендію ім. І. Рєпіна, а наступного року – державну стипендію.
1953 – 1957 – Викладав у Київському державному художньому інституті (нині – НАОМА).
1955 – Участь у Міжнародному фестивалі молоді та студентів у Варшаві.
Від 1956 – Член Національної спілки художників України.
1963 – 1964 – Очолював Клуб творчої молоді «Сучасник». Один із лідерів руху шістдесятників.
1970 – За нез’ясованих обставин гинуть дружина Алла Горська та батько художника. Ця трагічна подія приголомшила митця, спричинивши усамітнення й довготривалу депресію.
1970-ті – Співпрацює з дитячими журналами «Малятко» та «Барвінок», оформлює низку книжок.
Від 1978 року працював у власній художній студії, мав понад 200 учнів, серед яких Арсен Савадов, Олеся Авраменко, Лариса Піша, Тарас Лобода, Ольга Кравченко. Розробив оригінальну педагогічну систему – «Роздуми біля полотна», текст якої вперше опублікував його син Олексій Зарецький (журнал «Образотворче мистецтво», 1993, № 1–2).
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за 1994 рік (посмертно).
«МИСТЕЦТВО ТАМ, ДЕ РОЗУМ, ДУМКА, (а не «живіт» – «подобається» і «не подобається»), де тверда концепція, конкретність мислення, захист своїх позицій. Мистецтво – нове, небачене – це те, що на своїй землі, це те, що розумне, йде від інтелекту, а не від живота, це школа. Патріотизм є тоді, коли є відповідальність перед народом, є духовне естетичне обличчя. Патріотизм – гостре відчуття свого, його захист, підйом на вищий рівень, розвиток».
