ХОХМ продовжує проєкт «БУДЬМО!», присвячений художникам-ювілярам 2024 року. Попри криваву війну та усі надскладні випробовування, що випали на нашу долю, Україна бореться за нашу Незалежність, за Свободу, за Ідентичність. За право вільно жити на своїй Землі. Бореться і наш музей, популяризуючи вітчизняне мистецтво, що якраз ідентифікує нас як українців.
Остання інформація про Олександра Власенка, яку вдалося знайти у відкритих джерелах, стосувалась відкриття його персональної виставки «ВЛАСна річ» у жовтні 2006 року у Харківській міській художній галереї. В анонсі виставки, зокрема, йдеться: «До експозиції включені як роботи кінця 1980-х, так і твори 2006 року. Це і реалістичні натюрморти, близькі до традицій голландців, і сюрреалістичні фантазії, що нагадують про пригоди Гуллівера, і філософські роздуми Шардена, а іноді зустрічаються пасторальні образи, подібні до живопису Ватто. Досвіди художників різних століть дивовижним чином поєднуються у творчості Олександра Власенка, і, як наслідок, народжується щось нове і оригінальне». Відтоді минуло довгих 18 літ. Що ж відомо про цього талановитого харків’янина, якому цьогоріч виповнилось 70 років?
ВЛАСЕНКО ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ (14 вересня 1954, радгосп «Степовий», Казахстан) – живописець. Член Національної спілки художників України (від 1989). Закінчив Харківський художньо-промисловий інститут (1979; викладачі: Наталія Вергун, Адольф Константинопольський). Учасник всеукраїнських, всесоюзних, зарубіжних мистецьких виставок від 1982. Персональні – у Харкові (1992), Лімассолі (Кіпр, 1996), Філадельфії (1999), Ескондідо (2000–02), Нью-Йорку (2003; усі – у США). Працював на Харківському художньо-виробничому комбінаті (1981–90). На творчій роботі. Твори зберігаються у Харківській художній галереї. Полотно, представлене на мінівиставці «Будьмо!», належить до колекції ХОХМ.
НАТЮРМОРТ «АЛЮМІНІЙ, ЛАТУНЬ ТА ПАЯЛЬНА ЛАМПА» (полотно, олія, 1987) демонструє віртуозну майстерність художника відтворювати абсолютно різні за фактурою і матеріалом предмети: від скляної пляшки з рідиною, металевої паяльної лампи у кіптяві, алюмінієвого дроту до паперового сувою, старої порепаної дерев’яної стільниці тощо. Попри те, що на полотні зображено звичайні робочі матеріали та інструменти, картина заворожує естетичною довершеністю, композиційним рішенням, високою культурою малярства та свідчить про захоплення Олександра Власенка гіперреалізмом та класичним голландським натюрмортом.
Натюрморт як окремий жанр малярства сформувався у ХVII столітті в Нідерландах. У ті часи на ринку живопису в Голландії панувала жорстка конкуренція. Художники прагнули відточити власну майстерність до ідеалу й часто обирали вузьку тематику для своїх творів. Раніше звичайні буденні речі в загальній композиції твору на ту чи іншу тему виконували другорядну функцію.
З часом виникли піджанри натюрморту. Наприклад: «квітковий» свідчив про захоплення голландців квітникарством; «рибний» – данина поваги рибалкам та відважним голландським мореплавцям; «марнота марнот» – на полотні зображалися предмети, що нагадували про швидкоплинність людського життя: череп, свічка, зів’ялі квіти, зіпсовані фрукти; «накритий стіл» – на полотнах відтворювали традиційні продукти і делікатеси; «кухонний» – на багатьох роботах поряд з неживими предметами зображали сцени із повсякденного життя; «тональний» – більшість картин написана у приглушених тонах з домінуванням сірих або коричневих кольорів; «обманка» – картини створювали у глядачів ілюзію тривимірності, намальовані предмети було надзвичайно важко відрізнити від справжніх.
Широкі можливості для новаторського осмислення натюрморту з’явилися у ХІХ – на початку ХХ століття. До тематики натюрморту зверталися видатні майстри того часу – Поль Сезанн, Поль Гоген, Анрі Матісс. Цей жанр певною мірою присутній у багатьох напрямках мистецтва і до сьогодні.
Технічна майстерність і особливе бачення світу, притаманні голландським художникам так званого «золотого віку», стали взірцем для багатьох поколінь художників, зокрема, і Олександра Власенка.
