Наш музей продовжує проєкт «БУДЬМО!», що був започаткований торік і присвячений художникам-ювілярам, твори яких зберігаються в нашій збірці. Колекція ХОХМ – унікальна та невід’ємна частина культурної спадщини України. Її дослідження, збереження та популяризація є нашою стратегічно важливою місією, особливо в часи війни за нашу свободу та ідентичність.
Хоскель Сандлер осиротів у дев’ять років. 15 лютого 1919-го року під час кривавого проскурівського єврейського погрому були вбиті його батьки та дві сестри. В живих, але пораненими, залишилось четверо дітей родини. Після лікування майбутній художник виховувався в дитячому будинку в Проскурові. Дитинство було важким, проте згодом Сандлер із теплотою згадував очільника інтернату, який звернув увагу на талановитого хлопця. Відомо тільки прізвище цього чоловіка – Черетянко. Саме він у неймовірно складних тогочасних умовах війни влаштував переведення Хоскеля в сиротинець до Харкова, при якому діяв художній гурток.
1935 року, вже перебуваючи на навчанні у москві, Сандлер отримує направлення від Центрального комітету комсомолу до Комсомольська-на-Амурі для збору творчих матеріалів про будівництво нового міста. Це було звичайною пропагандистською практикою за часів радянського союзу – відряджати діячів культури та мистецтва на соціалістичні будівництва. У той період художник пише про себе: «Шкода, що живопис – це тільки колір і лінія. Інколи хочеться співати, кричати. Мало засобів для передачі того бурхливого життя, яким жили комсомольці у боротьбі за побудову Комсомольська». Відтак із ентузіазмом фіксував бурхливі хвилі Амура, будівництво у 30–40 градусний мороз, перший зведений будинок, першу вулицю, пише портрети, зокрема, першого нанайця-будівельника. Сандлер згадує свій емоційний стан: «Треба добре попрацювати, щоб мої роботи були гідними рідного міста юності – Комсомольська. Буду працювати!». Чи насправді саме так відчував, думав і говорив художник, достеменно не відомо, адже інформації про його життєвий і творчий шлях обмаль, і вона датується роками існування СРСР, коли повсюдно панувала цензура та метод соціалістичного реалізму.
Художник працював переважно в реалістичній манері, хоча його творам певних періодів притаманна імпресіоністична етюдна незавершеність та характерний для 1960-х років декоративізм. Сандлер демонструє високу малярську культуру, майстерний рисунок та вправне використання кольорової палітри. Пейзажі, натюрморти, портрети митця композиційно міцно збудовані й ліричні за звучанням. Все своє життя Хоскель Сандлер активно творчо працював, навіть у нетривалих перепочинках між боями під час Другої світової війни.

ДОВІДКОВО:
Хоскель Мойсейович Сандлер народився 18.02.1910 р., м. Проскурів (від 1954-го – м. Хмельницький); помер 29.04.1983 р., м. москва. Живописець, графік (рисунок, офорт).
1927 – 1930 – навчався в Київському художньому технікумі.
1930 – 1934 – працював художником-графіком у видавництвах Харкова.
1935 – 1937 – навчався в інституті вдосконалення при Комітеті з справ мистецтв м. москви. Педагоги з фаху: В. Бакшеєв, Б. Йогансон, Н. Чернишов.
Від 1938 року – участь у виставках.
Від 1939 – жив і працював у москві та московській області.
У Другу світову війну був командиром піхотного взводу, пройшов з боями від Кишинева до Берліна, мав бойові нагороди, брав участь в організації художньої виставки в Німеччині, присвяченій подіям війни (1946).
Від 1957 – член Спілки художників СРСР.
1964 – 1966 – ініціатор створення художнього музею в Комсомольську-на-Амурі (рф).
У фондах ХОХМ зберігається 23 живописних полотна художника.

Дружина – Софія Семенівна Вітухновська (1912 – 2000), художниця, графікиня.

Онука – Аліна Олександрівна Вітухновська (нар. 1973, м. москва) – поетеса, письменниця, громадська діячка, правозахисниця, опозиційна політикиня; лауреатка премії «Нонконформізм-2010» у номінації «Нонконформізм-доля» (за сукупністю заслуг) з формулюванням «За безстрашність та твердість у відстоюванні своїх ідей»; у березні 2014 року, після анексії Криму рф, разом із низкою відомих діячів науки та культури росії висловила свою незгоду з діями російської влади в Криму та на сході України, підписала антивоєнне звернення ініціативної групи щодо проведення Конгресу інтелігенції «Проти війни, проти самоізоляції росії, проти реставрації тоталітаризму»; включена Мін’юстом рф до списку іноземних агентів як учасниця жіночого суспільно політичного руху «М’яка сила».