Наш музей продовжує проєкт «БУДЬМО!», що був започаткований торік і присвячений художникам-ювілярам, твори яких зберігаються в нашій збірці.
Колекція ХОХМ – унікальна та невід’ємна частина культурної спадщини України. Її дослідження, збереження та популяризація є нашою стратегічно важливою місією, особливо в часи війни за нашу свободу та ідентичність.
Про походження свого прізвища Віктор Полтавець дізнався у 1930-ті роки, коли приїхав до Запорізького художнього училища провідати свого товариша. Якраз тоді перед студентами з лекцією виступав відомий історик Дмитро Яворницький. Під час спілкування з аудиторією вчений відповідав на запитання про походження прізвищ присутніх у залі. Саме тоді Віктор й дізнався, що прізвище Полтавець виникло завдяки полтавському козацькому куреню, який з’явився у запорізьких степах після знищення за наказом Катерини II Запорізької Січі у 1775 році. Згідно із переказами, засновником роду Полтавців був військовий писар Тиміш Полтавець.
У школі світ мистецтва учням відкрив вчитель малювання Генріх Цехановський – опальний політичний засланець 1930-х років, колишній студент Петроградського художнього інституту ім. І. Рєпіна. Особливу увагу педагог звернув на Віктора Полтавця, який майстерно робив копії олійними фарбами з репродукцій відомих творів. Мабуть, це і стало вирішальним фактором у виборі майбутньої професії. Відтак юнак вступає до Харківського художнього інституту, куди був прийнятий на пільгових умовах як учасник Другої світової війни.
У дисертації Оксани Полтавець-Гуйди, доньки художника, зокрема, йдеться: «Формування Віктора Полтавця як живописця історико-батального жанру відбувалося в межах академічних традицій харківської художньої школи, зокрема, під час навчання в Харківському художньому інституті, який розвивав реалістичний живопис. Творчий стиль митця формувався під впливом таких майстрів, як О. Кокель, М. Самокиш, М. Дерегус, які впроваджували в художню освіту кращі методики реалістичного мистецтва. В. Полтавець досконало оволодів основними принципами композиційної майстерності та художньою манерою художників-баталістів, що в подальшому дало йому змогу неодноразово засвідчити свою високу фаховість у живописі. Водночас, попри впровадження тотальних засад соцреалізму в мистецтві того часу, все ж спостерігалося звернення до джерел української культури та її історії, що знаходило прояв в історичних полотнах, які створювали в ті непрості часи. Важливого значення при цьому набувало прагнення до правдивого відтворення історичних подій та образів, які втілювали кращі риси героїзму та незламності народу у вирі боротьби та численних протистоянь, відомих в історії, нехай і суттєво цензурованих на той час».
«Богдан Хмельницький на Поділлі». Полотно, олія. 1987 – монументальне полотно, виконане в реалістичній манері. Художник демонструє школу високої малярської культури. Стосовно історичної відповідності, як стверджують фахові експерти, є деякі невідповідності.
Наприклад, головні убори козаків, що зображені на картині, насправді були притаманні війську Симона Петлюри. Вікіпедія ж зазначає, що шлик до XVIII століття якщо був, то недовгий, з того ж матеріалу, що й весь верх шапки. Крім того, експерти звертають увагу на неправильне розташування шаблі у Б. Хмельницького. Як стверджують науковці Державного історико-культурного заповідника «Межибіж», наразі немає документальних підтверджень про взяття штурмом Меджибізького замку під проводом Богдана Хмельницького.
Втім нам не відомо, чи ставив перед собою автор завдання з точністю відтворити історичні події, деталі вбрання та амуніції козаків тієї доби. Безперечним є те, що Віктор Полтавець досконало володіє технікою рисунка, його композиція динамічна й міцно побудована, живопис передає неабияке напруження, енергію та драматизм подій національно-визвольної боротьби. Не можливо не помітити певні історичні паралелі: зараз глобальніші масштаби війни, смертоносніша зброя, кривавіші реалії, а от ворог української державності, як і сотні літ тому, так само понад усе прагне нас поневолити або знищити.
…«На честь видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького та в ознаменування 300-річчя возз’єднання України з росією Указом Президії Верховної Ради УРСР від 16 січня 1954 року місто Проскурів перейменували на Хмельницький, а область з Кам’янець-Подільської – на Хмельницьку. 16 січня 1954 р.». Як свідчить історія та наше сьогодення, справедливого союзу на рівноправних умовах з північним сусідом ніколи не було й не буде в осяжній перспективі.
ДОВІДКОВО:
Віктор Васильович Полтавець (11. 01. 1925, м. Пологи Запорізької обл. – 05. 11. 2003, Київ) – живописець і графік. Учасник Другої світової війни, мав бойові нагороди.
1950 – закінчив Харківський художній інститут. Відтоді викладав у Харківському художньому училищі та брав участь у виставках.
1953 – редактор політичного плаката видавництва «Мистецтво».
1954 – 1957 – на творчій роботі.
1958 – 1975 – головний художник «Дитвидаву» (згодом видавництво «Веселка», Київ).
Нагороди: Міжнародний диплом на Паризькому бієнале графіки (1958), Велика срібна медаль ВДНГ СРСР (1961).
Від 1974 – заслужений діяч мистецтв України; від 1985 – народний художник України.
Основні галузі – станковий живопис та книжкова графіка. Створював батальні, історичні, жанрові картини, діорами, пейзажі. Твори сповнені романтичного пафосу, композиційно довершені, драматичні; їх вирізняють витончені колірні сполучення; для пейзажів характерний ліризм.
Проілюстрував твори класиків української та зарубіжної літератури О. Гончара, А. Міцкевича, І. Нечуя-Левицького, Т. Шевченка та інших. (Енциклопедія сучасної України).
