ХОХМ продовжує проєкт «Будьмо!», присвячений художникам-ювілярам 2024 року. Україна бореться за Незалежність, за Свободу, за Ідентичність. За право вільно жити на своїй Землі. Бореться і наш музей, популяризуючи вітчизняне мистецтво, що ідентифікує нас як українців.

На жаль, про митця Анатолія Трохимовича Домнича збереглось небагато інформації. Відомо, що він народився 11 червня 1924 року у Краснограді, нині Харківської області, помер 18 лютого 2007 року у Києві. Був учасником Другої світової війни, мав бойові нагороди. З 1947 по 1951 роки навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, де його викладачами були, зокрема, Стефанія Ґебус-Баранецька та Роман Сельський. Продовжив навчання у Київському художньому інституті (графічна майстерня Василя Касіяна), який закінчив 1956 року. Від 1959 року учасник мистецьких виставок. Надалі жив і працював у Києві. 1993 року йому було присвоєно звання заслуженого працівника культури. Займався живописом, графікою та монументальним мистецтвом. У доробку митця ілюстрації до книг, плакати, листівки, серії живописних пейзажів, карбовані панно.

В даній експозиції демонструються твори із графічної серії «Фортеці і замки України» (1985–1989). Щодо представлених творів, то художник балансує на межі реалізму і стилізації. В графічних аркушах помітний вплив львівської школи. Лінії Анатолія Домнича, здається, створюють то ефект стриманої динаміки та експресії, то статичності та монументальності. Митець не просто відтворює зображення фортець, а намагається зануритися в історію твердинь.