Наш музей продовжує проєкт «Будьмо!», що був започаткований торік і присвячений художникам-ювілярам, твори яких зберігаються в нашій збірці. Колекція ХОХМ – унікальна та невід’ємна частина культурної спадщини України. Її дослідження, збереження та популяризація є нашою стратегічно важливою місією, особливо в часи війни за нашу свободу та ідентичність.

Ігор Гусєв, один з найяскравіших українських художників останніх десятиліть, виявився одним із найвідданіших українському сучасному мистецтву. Він, на відміну від багатьох художників і кураторів, які починали художню практику у 1990-ті, не звернув із обраного мистецького шляху у суміжні царини реклами, дизайну, телебачення та видавничих проєктів. Після десятиліття феноменального підйому одеського сучасного мистецтва, 2000-ні роки стали певним періодом розгубленості та стагнації. Але не для Гусєва, панка-провокатора і лірика-візіонера водночас. Саме тоді відбулась у його творчості ревізія концептуалізму 1980-х й виникли ідеї проєктів на одеському блошиному ринку «Арт-рейдери» та андерграундної галереї «Норма».

У 2010-ті він казав: «Моя творчість завжди знаходилась поміж двома «темами» – треш і гламур. Між ними я себе почуваю досить затишно. Мені подобається, коли моє мистецтво викликає посмішку». Але посмішки бувають різні, як і ставлення до трешу і гламуру.

Поєднувати, здавалося б, непоєднуване, зміщувати фокус, руйнувати стереотипи, підважувати цінності та в сухому залишку отримати концептуально нові сенси та візуальність – і ось маєте «Дитинство Тесли» (2017). Це вже не постмодерне, а постмедійне іронічно-саркастичне й заразом непідкупно-щире мистецтво – парадокс «затишно живе» в основі творчого методу Гусєва. Тут легко, сміливо й елегантно «старі» технології (реалістичний живопис) атакують і беруть у полон «нові» технології (цифрова абстракція), проте у результаті усі у виграші. «Хоч я і сам прекрасно усвідомлюю домінування цифрової культури, котра повністю заполонила поле образів у публічному просторі, Гусєв, тим не менш, і не думає горювати з цього приводу. Він використовує цю загрозу, це загальне володарювання цифрових зображень як нескінченне джерело, звідки він «годує» традиційну практику створення картин». (Петар Чукович, куратор, арт-критик).

«СМС для тітки» (2007) – доказ мистецького дару передбачення тотальної влади технологій над людьми, що лише майоріла на горизонті майже 20 років тому. Насправді – ще давніше, адже Гусєвим були створені роботи про масований наступ цифровізації для групових кураторських проєктів 1990-х років – «Новий файл» та «TVлізація». В епізодичній незначущій побутовій сценці Гусєву вдається створити омаж одному з класичних способів зображення композиції, побудованій завдяки контрастному розподілу рефлексів інтер’єрного джерела освітлення (пригадаймо Караваджо, Латура, Пимоненка). Світло від екрану мобільного телефону на полотні 2007 року римується із локальним світлом від свічки у творах 17-19 століть, що переносить сюжет із світу щодення у позачасовий світ магії мистецтва.

У хокку 2015-2019 років Гусєв теж не оминає іронічної поетизації «цифри»:

 

«під екрана гладдю
лайків зграйка
доїдають ранкове селфі»

 

«відкинь телефон
дивись мені в очі
інфо чи пристрасть»

 

«танцює
трикрапка
неквапливо
друг
друкує
комент»

 

Мрії збуваються переважно у тих, хто мрію має за мету і послідовно до неї йде. Ігор Гусєв, один з найуспішніших українських художників останніх десятиліть, продовжує бути відданим українському сучасному мистецтву.

 

ДОВІДКОВО:
Ігор Михайлович Гусєв народився 13 листопада 1970 в Одесі. Український художник, який надає перевагу живопису та графіці (серед медіумів – об’єкти, інсталяції, відеоарт, перформанси, гепенінги), куратор, письменник, організатор і учасник мистецьких акцій, лідер руху «Арт-рейдери», засновник андерграундної галереї «Норма». Закінчив Одеське художнє училище імені М. Б. Грекова (викладач живопису – Володимир Криштопенко, рисунка – Віталій Алікберов). Бере участь у виставках з початку 1990-х і є представником Нової хвилі українського сучасного мистецтва. Має понад 40 персональних виставок і проєктів, учасник великих виставкових проєктів в Україні та закордоном, серед яких «Штиль», «Простір культурної революції», «Страшне-любовне», «Синдром Кандинського», фестиваль перформансів «Березневий вікенд», «TVлізація», «Новий файл», «Рестарт», «Космічна Одіссея», «Незалежні», «20 років присутності», спецпроєкт Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва ARSENALE 2012 «Подвійна гра», Одеська бієнале сучасного мистецтва, «Дні України у Великій Британії». Успішно продає твори на міжнародних аукціонах. У 2013 році увійшов до топ-25 найуспішніших художників України. Живе і працює в Одесі.