зал № 2
ПРИМАРНЕ МІСТО ЗИМОВИХ СНІВ
живопис, графіка
23 Грудня 2021 - 29 Січня 2022

В архітектурі великою мірою відображаються провідні ідеї свого часу, і чим прогресивніші вони, тим вища їхня цінність для людства. Але час не шкодує старовинні споруди. Краса і вишуканість давніх будівель вимагають від небайдужих людей не лише бажання милуватися ними, а й закликають до охорони, реставрації та збереження їх для майбутнього. Одним зі способів збереження цієї спадщини для майбутніх поколінь є фіксація їх на живописних та графічних роботах. Саме це і робить вже багато років хмельницька мисткиня Неллі Павлова.

До вашої уваги десята персональна виставка Неллі Миколаївни у нашому музеї, приурочена також ювілею мисткині. Експоновані живописні й графічні твори, виконані впродовж останніх двох років, на розсуд глядача представлені вперше. Серед усього розмаїття архітектурних шедеврів, відтворених мисткинею, переважають замки-фортеці, барокові костели й невеликі садиби у стилі модерн.

Вражає широта географічного простору, охопленого її увагою. Спочатку це були будівлі лише колишнього Проскурова (цікаво, що в багатьох роботах художниця використовує старі назви вулиць і дає також сучасний відправник), єдиного та неповторного міста, яке дає багато тем для мистецьких роздумів. Та згодом, пізнаючи край, який став для неї рідним, у художниці з’явилися твори, де віддзеркалилися костьоли, церкви, монастирі, вежі та маєтки Кам’янця-Подільського («Площа Польський ринок»), Антонін («Графський будинок. Колишня розкіш Антонін»), Зінькова («Церква святого Михаїла Архангела») та інших подільських містечок. В полі зору мисткині також й історичні будівлі Києва («Кирилівська церква», «Синагога Розенберга»), Львова («Кляштор капуцинів на Замарстинові»), Чернівців («Осінні листи», «Вікно Вірменської церкви»), Ужгорода («Двері в минуле»), Одеси («Клініка доктора Дю-Буше», «Церква Св. Марії Магдалини»), Тернополя («Спадщина. Маєток Тімельмана»).

Види мистецтва, які обрала для себе художниця – живопис і графіка, – цілком здатні до «взаємодії». Живописним полотнам притаманна декоративна виразність кольорів, орнаментальність, умовність і узагальненість форм, площинність композиції, гра світло-повітряних нюансів. Це вільна імпровізація на тему міста. Художниця використовує у своїй творчості різні техніки живопису: і традиційну олію, і акрил.

Вісім живописних робіт присвячено темі Венеції, унікальному історичному місту, місту-музею, з численними пам’ятками архітектури й мистецтва, у якому переплітаються візантійські, арабські та готичні традиції («Примара Венеції. Старий балкон», «Palazzo Dario (1487 рік, Венеція)», «Венеціанський червоний, Кампо Сан Анджело» та ін.). З цим містом пов’язано безліч легенд, здавна воно було місцем паломництва митців і просто мрійників будь-якого фаху і статків. Власне, як і сьогодні. Для мандрівників там немає поганої погоди, навіть не зважаючи на вологість і дощ, постійні підтоплення та спеку. Не залишила мандрівка у Венецію байдужою і Неллі Миколаївну. Пишно прикрашені будівлі церков, прекрасні палаццо з ажурними галереями й візерунковими завершеннями вікон, неповторні ансамблі дверей та порталів, незліченні маленькі містки, вузькі вулиці з суцільними рядами 3-4-поверхових будинків, мальовничі площі ожили на її полотнах.

Графічна ж серія «Історія в камені», розпочата ще у 2000-му році, налічує вже більше сотні робіт. В експозиції представлено 15 нових творів. В аркушах, виконаних в авторській техніці (в арсеналі художниці туш, акварель, пастель) на зім’ятому папері, стилізованому під фактуру каменю, постають церкви, вілли, музеї. Художниця не вдається до деталізації образу, скрупульозного виписування кожної цеглинки. Головне для неї – образ, настрій. Для цього вона яскраво виокремлює найхарактерніші фрагменти будівель, ніби ставлячи їх в центр композиції. На картинах ми не побачимо людей. Лише іноді стару архітектуру оточують не менш старі дерева. Подекуди графічні аркуші мисткиня доповнює рукописними текстами, які переважно містять історичні відомості про давню пам’ятку.

Безперервний пошук, радість, творчий неспокій, експеримент, спостереження, запрошення до діалогу знайшли відлуння в роботах Неллі Павлової. Твори, представлені в експозиції, красномовно засвідчують, що нам є чим пишатись, оскільки наша культурна спадщина багата на чисельні памятки історії.

Марина Заславська, кураторка

Довідково:

1952 – народилась в Узбекистані (дитинство минуло у Латвії);

 з 1976 – проживає у Хмельницькому;

1974 – закінчила Рязанське художнє училище (за фахом художник-модельєр);

1982 – 1992 – працювала головним художником обєднання  «Хмельницьккнига»;  

з 1994 – учасниця  міжнародних, всеукраїнських та обласних виставок;

2003 – член Національної спілки художників України.

Твори знаходяться в музеях та приватних збірках України, Польщі, Німеччини, Угорщини, Росії, США, Франції.