Камерна виставка графіки є продовженням багаторічного музейного проєкту «Кабінет графіки» та умовною увертюрою до великого живописного проєкту «НА ЗЛАМІ. Український живопис 1980-1990-х з колекцій Сумського і Хмельницького музеїв», що відкриється 14 серпня цьогоріч в наших залах. Представлена кольорова графіка з колекції ХОХМ – 1991-го знакового року створення, авторами якої є провідні мисткині і митці з Вінниці, Донецька, Києва, Львова, Полтави, Хмельницького, Ужгорода.

 

У більшості людей при слові «графіка» виникнуть переважно чорно-білі асоціації. Направду, це так і є, адже графіка – це вид образотворчого мистецтва, де основними засобами художньої виразності є лінія, штрих, пляма та крапка, а колір відіграє допоміжну роль. Проте є митці, які віддають кольору провідну роль та сміливо «кольорують графіку» (перефразовуючи «акварелюю офорт» за Оксаною Стратійчук, однією з найвидатніших мисткинь-офортисток України). Колір у графіці з’являється завдяки різноманітним технічним прийомам, серед яких друк за допомогою декількох пластин, кожна з яких відповідає за певний колір, нанесення фарб вручну на чорно-білий відбиток, поєднання і першого, і другого або оригінальний кольоровий рисунок, виконаний художником повністю вручну в єдиному екземплярі.

 

«Пошуки й експерименти з формою, простором і рухом, синтез різних стилів і напрямів, звернення до національної традиції, переоцінка реалістичних засад мистецтва, повна творча свобода», – так характеризують графічне мистецтво цього періоду дослідниці Ірина Боровець і Катерина Підгайна, кураторки проєкту «Відбиток», що свого часу відбувся у нашій партнерській інституції «Мистецький Арсенал».

 

В нашій експозиції ви маєте можливість побачити як друковану, так і мальовану графіку 1991 року створення. Серед друкованих технік (гравюра) – офорт і ліногравюра, серед оригінальних (станкова графіка) – монотипія, акварель, гуаш, пастель.

 

Кольоровий офорт представлено надзвичайно вишуканими творами та блискучими майстрами: Надія Пономаренко, Ірина Левитська, Андрій Чебикін та його учні по НАОМА Оксана Стратійчук та Олексій Соболевський. Пошуки нових форм і сенсів, прагнення морального очищення від брехливої нещирості совєтського періоду є гостро актуальними на зламі 1980-1990-х років, що призвело до переосмислення історичних подій, класичної античної міфології та християнських образів.

 

Художники по-новому інтерпретують класичні давньогрецькі сюжети про мрійника-інженера Ікара та викрадення прекрасної царівни Європи Зевсом в образі бика. Еротизм, притаманний давньогрецькій культурі, вже не приховується за сюжетами, як в академічних творах совєтського періоду, він є невід’ємною чуттєвою складовою образної системи творів. Молоді на той час митці сміливо повертають в поле уваги глядача постаті гетьманів доби козаччини та узагальнені образи козака Мамая і Богоматері, наближаючи їх до глядача персональним прочитанням. Урбаністичні ліногравюри Олексія Фіщенка, присвячені Києву, балансують на межі із модерністською абстракцією і, водночас, достовірно передають динамічні ритми мегаполісу.

 

Проблематику духовного і національного відродження у творах станкової графіки порушують хмельничанин Микола Мазур, львів’янки Любов Лебідь-Коровай та Ірина Левитська, вінничанин Ігор Ященко, донеччанин Пилип Таралевич. Митці опрацьовують історичні та біблійні образи і сюжети, надаючи їм сучасного багатошарового звучання. Художня мова стає все більш сміливою, експерименти з технічними і мистецькими засобами всебічно сприяють цьому.

 

Виклики доби були серед важливих чинників, що спричинили пошуки нової мови українського мистецтва загалом і графіки зокрема. Творчі процеси у графіці вже були позбавлені пресингу імперської совєтської ідеології та наповнювались свіжим повітрям свободи країни, яка тільки-но відновила свою незалежність.