Перші три десятки літ свого життя він жив на чужині, де самотужки вивчив українську мову. На запитання про національність завжди відповідав: «Українець». Попри молоді роки все частіше замислювався: «Хто ж я такий? Що в мене українського?». Ці запитання ставив собі справжній борець за волю України Опанас Іванович Заливаха (26. 11. 1925 – 24. 04. 2007) – живописець, графік, скульптор і кераміст. Лауреат премії імені Василя Стуса (1989), Національної премії України імені Тараса Шевченка (1995). Заслужений художник України (1999). Нагороджений Хрестом Івана Мазепи – відзнакою Президента України за значний внесок у відродження національної культурно–мистецької і духовної спадщини та заслуги у державотворчій діяльності (2010, посмертно).
Родина майбутнього художника, рятуючись від голодомору 1930-х років, переїжджає з Харківщини до родичів на Далекий Схід, де минають дитинство і юність Опанаса Заливахи. Змалку він мав неабиякий хист до малювання, відтак навчався у Благовіщенському художньому училищі (Амурський край), згодом – у художній школі при Інституті живопису, скульптури та архітектури ім. Рєпіна в Ленінграді, після закінчення якої поступив до того ж інституту (1947-1960, був виключений з другого курсу «за поведінку, не достойну радянського студента»; пізніше відновив навчання). У 1957 році проходить студентську практику в Косові, де захоплюється народним мистецтвом Гуцульщини. 1961 року Заливаха приймає рішення переїхати жити на Івано–Франківщину. За рік організовує персональну виставку своїх творів, яка дуже не сподобалася партійним функціонерам через «занепадницькі настрої», і за кілька днів її закривають. Наступна його персональна виставка відбудеться у Львові лише через 26 років.
Восени 1962 року Опанас Заливаха знайомиться з молодою київською творчою інтеліґенцією, стає активним учасником Клубу творчої молоді «Сучасник» (1959-1964) та правозахисного руху в Україні. 1964 року у співавторстві з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук та Галиною Зубченко створює вітраж «Шевченко. Мати» до 150-річчя Тараса Шевченка у вестибюлі Червоного корпусу Київського національного університету. Твір одразу було знищено, скликана після цього комісія кваліфікувала його як «ідейно ворожий».
1965 року Опанас Заливаха був заарештований та засуджений до 5 років таборів суворого режиму за звинуваченням в «антирадянській пропаганді й агітації». Покарання відбував у мордовському таборі № 11, де таємно продовжував малювати. Вів активну переписку з однодумцями. У 1970 році повернувся до Івано–Франківська, одружився з Дариною, племінницею Степана Бандери, вони виховали сина Ярослава та доньку Ярину.
Опанас Заливаха працював у галузях станкового й монументального живопису, станкової та книжкової графіки, створював вітражі, мозаїки, скульптуру. Новаторські за формою твори митця сповнені національно–патріотичного змісту. У своїх роботах митець відтворює трагічні сторінки історії українського народу, розповідає про жертовність і мужність борців за свободу. Як філософ розмірковує над сенсом буття, порушує проблеми духовності. Особливе місце у творчості художника посідає Шевченкіана. Живописній манері митця притаманна модерністична образність, що ґрунтується на традиціях українського народного мистецтва та бойчукізмі.
Мирослав Аронець (художник, поет, прозаїк, мистецтвознавець): «Життєвий і творчий шлях Опанаса Заливахи сповнений драматизму, постійної душевної напруги, неспокою і тривоги, засвідчує, що в безмежному українському космосі образотворчої культури з’явився цілеспрямований, амбітний, радикально налаштований автор, у якого переконання тверді, мов камінь, а кольори на полотні сягають найглибших глибин української душі, зокрема, в її непокорі. Відстоюючи право говорити правду про свій народ, він виростав в очах шістдесятників у великого, внутрішньо сильного борця, для якого свобода свого народу, несприйняття раболіпства були основою його буття, визначали його сутність і давали наснагу до праці».
В історії Опанас Іванович Заливаха назавжди залишиться як талановитий художник з незламною національно свідомою позицією, який присвятив своє життя і творчість боротьбі за волю і незалежність України.
Пишаємось, що 1995 року в нашому музеї відбулась персональна виставка митця, на відкритті якої він виступив з промовою.
В експозиції виставки «Опанас Заливаха. Громадянський інстинкт» представлені твори з колекцій Музею мистецтв Прикарпаття (Івано–Франківськ) та родини Опанаса Заливахи.