Запрошуємо на відкриття персональної виставки ОЛЕКСАНДРА ДУБОВИКА «ВІДГОМІН ЧАСУ» (твори 1950-2020-х років), присвяченої 30-річчю Незалежності України та 90-річчю митця, яке відбудеться 12 серпня о 17:00 за присутності ювіляра та його дружини Ірини Дубовик в Хмельницькому обласному художньому музеї.
ОЛЕКСАНДР ДУБОВИК: «Життя – це енергія. Площина картини – магнетичне поле, яке містить у собі могутній ладунок. Енергія безнадії і радості рухає внутрішнім світом людини. Картина – це сповідь. Це метафора, звернена до зовнішнього світу на порозі вічного «ніщо». У Камю прості істини ті, які пізнаєш останніми. Для постмодерну прості істини – перші. Це шлях всіх попередніх поколінь, це повернення до суті. Тому постмодерн має багато облич. Це рука, простягнута для діалогу. Це постійна зустріч».
ТЕТЯНА КАРА-ВАСИЛЬЄВА, доктор мистецтвознавства, член-кореспондент Академії мистецтв України: «Олександр Дубовик – видатний український митець, живий класик сучасного мистецтва. Він людина широких енциклопедичних знань і глибокої європейської освіти, автор численних міжнародних і українських виставок – кожна з яких значна подія в культурному житті України. Твори Олександра Дубовика – наповнені глибоким філософським змістом, вони багатозначні, символічні і глибоко метафоричні. Складні багатопланові твори митця можна зрозуміти і наблизитись до їх осягнення лише виявляючи асоціативність мислення. Робити митця – це складні побудови гіпертексту з ремінісценціями, цитатами давно минулих цивілізацій, культур античності, ренесансу, бароко, які живуть у нашій підсвідомості, повертаються до нас у новому вигляді, новому прочитанні».
ОЛЕКСІЙ ТИТАРЕНКО, мистецтвознавець, куратор сучасного мистецтва: «Олександр Дубовик почав займатися абстракцією ще наприкінці 1960-х. Тоді багато хто нею бавився, але він був з тих, хто не бавиться, а роками, десятиріччями вибудовує свою космогонію. До Перебудови майже не виставлявся. Космогонія співвідносилась не з мінливим соціумом, а з Абсолютом – не було ніякого сенсу розмінюватися на дріб’язки».
ЗОЯ ЧЕГУСОВА, вчений секретар української секції міжнародної асоціації арткритиків АІСА: «Олександр Дубовик – з нечисленної когорти чесних художників-шістдесятників, які зберігали свою совість митця протягом всього нестерпного лихоліття застою. Роботи Дубовика практично не з’являлись на виставках минулих десятиріч. Більшість його пластичних ідей не могли прорватися крізь загату ідеологічних та естетичних заборон, що перепиняли художнє русло 1970-80-х рр., залишаючись у стінах його тихої відлюдної майстерні, що розташовувалась на території Києво-Печерської лаври. І лише в кінці 1980-х – на початку 1990-х рр., коли художня думка в Україні вийшла за непорушні протягом довгих років кордони, освітлюючи раніше недозволене і недоступне мистецтво андеграунду, ми нарешті змогли пізнати цього чудового майстра».