Живопис – це мистецтво вираження невидимого через видиме.

Ежен Фромантен 

Живопис володіє глибокою силою мистецтва, яка впливає на людину. Він може заспокоювати та дарувати естетичну насолоду. Колір, фактура, ритм, композиція створюють цілісний образ, який викликає у глядача ряд переживань. Картина – це своєрідна сповідь художника, ліричний автопортрет людини в певний момент її життя.

Фарба, виливаючись на полотно, забирає з собою частину емоцій автора, візуалізуючи його внутрішній стан. Це своєрідна сповідь, яка приносить полегшення і задоволення від творчого пориву.

Даною експозицією на відверту розмову запрошує нас хмельничанин Володимир Петровський, представляючи ретроспективну виставку своїх творів. Натюрморт, ню, портрет, релігійна тематика… Подібне поєднання різнопланових полотен говорить про різнобічність мистецьких інтересів автора, широкий тематичний діапазон його робіт, прагнення показати глядачам щось більше, ніж просто змальовану з натури картину.

Центральне місце у напрацюваннях В. Петровського посідає тема жінки, що втілює вічні цінності: материнство, ніжність, красу. У всі часи митці захоплювалися природною жіночою красою. Вона стала для них не тільки частиною творчості, а й джерелом натхнення. Музою. З незапам’ятних часів її образ відображається на багатьох роботах знаменитих творців живопису. Оголена натура в трактуванні В. Петровського зачаровує втіленням одвічної привабливості тілесності, що викликає захоплення і трепет. Героїні творів одночасно впізнавані та загадкові, миловидні та незалежні, чутливі та ефемерні. Картини автора вирізняються багатошаровістю та складною просторовою побудовою. Сонячний, романтичний, ніжний і світлий настрій надають полотнам пастельні відтінки, які обирає автор для змальовування витонченості жіночого тіла. У цих образах присутні й почуття, і духовність, і романтика, при тому, що всі вони абсолютно різні. Наприклад, портрети «В метеликах» та «Гретта». Окрім того, що жінки наповнюють світ красою, в міфології вони є символом життя та продовження роду. Саме ці теми звучать на полотнах «Колискова» та «Дерево життя».

Яскравими, соковитими фарбами наповнені натюрморти («Бузок», «Натюрморт»), у яких квіти ніби оживають під рукою художника. Коли дивишся на них, відчуваєш внутрішнє умиротворення та помічаєш, наскільки красивими бувають звичні речі при вмілій інтерпретації майстра. Втілились на полотні й враження від подій, що відбувалися на Майдані («Реквієм»), спомин за душі загиблих («Молитва»).

Живопис є пристрастю автора, створює він його «для душі», втім, здебільшого працює над оздобленням храмів та костелів мозаїкою, вітражами. Це відобразилося у станкових творах на релігійну тематику («Покрова», «Різдвяний янгол»).

Володимир Петровський завжди прагне досконалості, тому в кожну свою роботу він вносить таку родзинку, яка не дає одній картині злитися з іншими, оскільки кожна з них є самобутньою, викликає у глядача цілий спектр емоцій. Підсвідомість кожного глядача по-своєму доповнює картини, формуючи завершений образ.

Довідково:

Володимир Петровський народився 1984 року у м. Хмельницький, освіту здобував у Вижницькому коледжі декоративно-прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка (відділ художнього текстилю) та Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича. Художник – учасник багатьох Всеукраїнських виставок, Міжнародної виставки живопису у Чернівцях («Різдвяний янгол»), Міжнародного пленеру та колективної виставки у м. Ліпани (Словаччина, 2017). Останнім часом працював над виконанням мозаїки греко-католицького храму Новомучеників українського народу на військовому кладовищі, розписом церкви с. Іванківці, у виконанні меморіальної дошки «Жертвам Голокосту».