Інформація про твір
Твір Павла Керестея «Пікуй» (полотно, олія, 1987) передано до колекції ХОХМ Дирекцією художніх виставок Міністерства культури України у 1991 році. Полотно написане під час одного з пленерів у Карпатах на межі Львівської та Закарпатської областей. Живопис на межі абстрактного і фігуративного відсилає до пластичних пошуків художньої мови у той період та має певний вплив львівської мистецької школи. Три плани пейзажу візуально зчитуються, проте не завдяки світлотіньовій побудові класичної перспективи, а через їх формальне лінеарне окреслення та колористичну гаму.
При всій умовності і схематичності композиції митець досягає пленерного ефекту – перед нами атмосферний пейзаж, що передає тривожно-похмурий день у Карпатах з видом на гору Пікуй, найвищу вершину Львівської області. З її скелястої вершини відкриваються захоплюючі панорами на Карпати, які умисно недбало і легко зобразив Керестей. Побутує локальне народне прислів’я: «Хто не бачив Пікуя, той не бачив нічого», що додає іронічного постмодерного нюансу. Усвідомлена трасавангардна спонтанність чи-то імітація аматорської манери та спричинена ними динаміка композиції відповідає програмним методам роботи митця.
Павло Керестей вважає, що «немає внутрішнього бачення у живописі чи мистецтві – є тільки переосмислення і постійна думка. Сьогодні художники не творять, як кажуть, «із живота», навпаки – вони працюють із голови. А фарби… Тоді я тільки вже працюю з кольором, коли у тексті картини написано, що є колір, барва… Улюблена фарба та, котра під рукою. Це найдешевший, окрім письма, спосіб зображення ідеї. Або не ідеї. Її також треба зобразити і розуміти, чого ти зображаєш її так, а чи інакше. Це основні питання: що ти робиш і чому».
Картон, олія. 95 × 105