Біографія
Леонід Вартиванов (1966, м. Київ – 2006, м. Київ) – живописець, фотограф, автор об’єктів та інсталяцій.
1984 – закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Шевченка, Київ.
1986 – під час служби в лавах радянської армії брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що згодом негативно вплинуло на здоров’я художника.
Від 1989 – учасник численних персональних і групових виставок в Україні та за кордоном, серед яких «Художники Паризької комуни» (1991), «Простір культурної революції» (1991), «Тиша спокус. До джерел дизайну» (1992), Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва в Авіньйоні (1991), Міжнародний фестиваль художніх груп в Марселі (1991), був учасником резиденції IFA Бонн, Німеччина (1992), KulturKontakt Austria (1994).
1990 – 1994 – член мистецького угруповання «Паризька комуна».
1991 – закінчив Київський державний художній інститут (нині – НАОМА), відділення монументального живопису.
Жив і працював у м. Київ.
«Творчий шлях Леоніда Вартиванова – нерівний, насичений нервовими, але наполегливими пошуками нових інструментів, контекстів, мов. Художнику не вистачало полотна і фарб, він робив колажі, трафарети, графічні роботи, інсталяції в просторі, рельєфи. Він висловлювався, щоразу знаходячи для цього нову форму, і більше до неї не повертався, тому й не встиг за своє коротке життя виробити упізнаного стилю», – пише дослідниця мистецтва і кураторка Ксенія Малих. Від 1990-х років його хвилювали питання художньої майстерності й цінності саме живопису. Особливу увагу привертають на першому етапі діяльності монументальні живописні полотна, котрі автор створив ще навчаючись на третьому курсі інституту як учасник сквоту «Паркомуна». У цей час митець звертається до експериментів із різними техніками й видами мистецтва (графічними, скульптурними), до мас-медіа, поп-арту, кінематографу, реклами. «Вартиванов випробовує нові форми художньої мови, замінюючи звичні пензлі й олію на картон, папір, тканину, метал» (Олеся Авраменко).
