Біографія
Василь Миколайович Цаголов (народився у 1957 році, м. Дігора, Північна Осетія, РФ) – живописець, скульптор, фото, медіа та відеомитець, автор об’єктів, інсталяцій і перформансів.
1980 – закінчив Північно-Осетинську художню школу у Владикавказі, де здобув професію викладача креслення та малювання.
1980 – 1986 – навчався в Київському державному художньому інституті на факультеті станкового живопису, майстерня професора Віктора Шаталіна.
1991 – учасник молодіжного пленеру у Седневі під керівництвом Тіберія Сільваші та Олександра Соловйова.
1991 – 1994 – жив і працював у художньому сквоті «Паркомуна», Київ.
Від 1992 – учасник всеукраїнських і міжнародних виставок.
1992 – 1993 – представив персональні проєкти «Гума почуттів» (Виставковий зал Спілки художників України) та «Світ без ідей» (галерея Марата Гельмана, Москва), які заклали напрям його подальшої роботи.
1994 – почав працювати над втіленням мистецької концепції «твердого телебачення». Був куратором у галереї «БЛАНК АРТ», де виступив із перформансом «Я більше не художник».
Від початку 2000-х – працює переважно як живописець.
Живе та працює в Києві.
Представник української «Нової хвилі». Цаголов – митець кінематографічного мислення. Його твори завжди відображують сучасні соціальні проблеми, пов’язані з мистецтвом. Він не переймається особистими питаннями, його хвилює соціум, де у суспільстві відбуваються різноманітні події. Про це сюжети й персонажі, взяті із мас і попкультури: службові романи, революційні моменти, прибульці, кіногерої, балерини, персонажі відомих казок, інші архетипи. Художник створює своєрідний діалог із глядачем через знайомі й впізнавані образи, котрі спроможні донести авторську ідею до широкого загалу. Роботи митця вирізняє іронічна провокативність, поетизація чорного гумору й естетизація насильства.
Особливість більшості творів – вміння вибудувати на полотнах зрозумілі меседжі з лінійним розвитком сюжету в кінематографі, на телеекрані. Персоналії автора – це своєрідний візуальний код, за допомогою якого слід тлумачити його головні послання. Художник намагається примусити думати, замислитися над питаннями насильства, сексу, геополітики, взаємовідносинами у соціумі з метою переоцінки усталених пріоритетів. Полотнам митця притаманні кліпова естетика з використанням типажних персонажів, поєднанням планів, що створює ілюзію кіномонтажу, а також дослідження міфології масової культури, гостра соціально-політична направленість із домішкою чорного гумору, гра з міфологією та стереотипами.
Його творчість гостро іронічна, наповнена чорним гумором і містифікацією. Автор зіштовхує у своїх роботах міфи і реальність, конструює систему критичного сприйняття дійсності, виділяючи гострі моменти, виносячи їх на огляд. Через цю аналітично-саркастичну призму художник дивиться на проблеми як локального, так і глобального характеру, зображуючи все в пізнаваній авторській манері з порожніми місцями на полотні, пробілами в живописній поверхні, які надають його картинам ефектної завершеності. Василь Цаголов своєю іронією та сарказмом кидає виклик суспільству: «Я пишу розірваними мазками, що нагадують пікселі по аналогії з розширенням екрана. Я роблю це для того, щоб знищити цілісний «метафізичний» простір картини, для того щоб додати їй ірраціонального начала».
