Біографія
Євген Якович Гордієць (народився 1952 року, м. Макіївка, Донецька обл.) – живописець.
1967 – в п’ятнадцятирічному віці вступив до Республіканської художньої школи імені Тараса Шевченка у Києві.
1971 – 1977 – навчався у Київському державному художньому інституті, викладач – Олександр Лопухов. Відтоді учасник регіональних, національних та міжнародних виставок; персональні – у Парижі, Франція, Нью-Йорку, Скотсдейлі, Нантакеті, США.
1977 – Перша премія за дипломну роботу на Всесоюзній виставці дипломів у Вільнюсі.
1978 – 1982 – творчі майстерні Академії Мистецтв СРСР у Києві (керівник – Сергій Григор’єв). Відтоді працював у Творчо-виробничому об’єднанні «Художник».
1979 – член НСХУ.
1981– 1992 – викладач Київського державного художнього інституту.
1982 – Перша премія Республіканської виставки (Київ).
1986 – заслужений художник України.
Жив і працював в Києві, від 1991 року живе і працює у США.
Створює станкові картини, зокрема, жанрові картини, пейзажі і натюрморти. Тяжіє до символізму, узагальнення та візуального римування образів і сюжетних ліній. Чіткість і рівновага композиційної побудови, живописна манера перегукуються з доробком європейських класичних майстрів, зокрема доби Відродження (14 – 16 століття) і Золотої доби живопису (17 століття), особливо у ранній період творчості Гордійця. В колекції ХОХМ зберігається 4 живописні твори митця цього періоду: «Натюрморт» (1982), «Ніч» (1984), «Кримська осінь» (1985), «Відображення» (1988), що були передані 1988 року Дирекцією художніх виставок Міністерства культури України. Після еміграції до США для творів Гордійця стають характерними підсилення кольорової палітри та фантазійні образи й ситуації, що межують із неосюрреалізмом («ліричний сюрреалізм»). «Подорож в уявному просторі», – так характеризує своє мистецтво сам художник.