Біографія
Алла Віталіївна Гончарук (народилась 1946 року, м. Дрогобич, Львівська обл.) – живописиця.
1977 – закінчила Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва; викладачі – Карло Звіринський, Юрій Скандаков, Володимир Черкасов.
1977 – 1991 – працювала оформлювачем на Львівському художньо-виробничому комбінаті при Львівському художньому фонді.
Від 1978– учасниця виставок. Персональні – у Львові (1981, 1988, 1991, 2001).
2002 – членкиня НСХУ.
Живе і працює у Львові.
За словами художниці, підґрунтям для її художньої мови стали середньовічна ікона, французький імпресіонізм, німецький експресіонізм та творчість вірменського живописця і монументаліста Мінаса Аветисяна, роботи якого поєднують особливу кольоронасиченість з епічним драматизмом образного ладу. В зрілих творах Аветисяна, колористично-контрастних, написаних великим експресивним мазком, знайшли нове життя традиції закавказького середньовічного мистецтва та принципи фовізму.
У 1970-х роках мисткиня нехтувала засадами соцреалізму, сформульованими совєцькою владою, та прагнула розкрити теми ренесансного гуманізму, віри, надії, чесності та інших людських чеснот. У всіх своїх сюжетах, включно із символічними композиціями, Алла Гончарук відображає проблематику існування людини в соціумі.
Станковий живопис художниці відзначається авторською інтерпретацією традицій іконопису та живописного експресіонізму. Серед сюжетів – пейзажно-жанрові мотиви Карпат і Львова, християнська і музична тематика, портрет, натюрморт. Тема Карпат захопила її (і досі не відпускає) під час творчої літньої практики від інституту – саме тоді вона відчула «святу тишу Карпат». Мисткиня вважає себе нерелігійною людиною, а християнство для неї, в першу чергу, пов’язане із історію світового і українського мистецтва та із морально-етичним аспектом людських стосунків.
