Біографія
Анатолій Дмитрович Криволап (народився 1946, м. Яготин, Київська обл.) – живописець, монументаліст. Чоловік художниці Зинаїди Васіної; батько художниці Ганни Криволап.
1976 – закінчив Київський художній інститут.
Від 1976 – учасник мистецьких виставок.
1990 – член Національної спілки художників України.
1991 – учасник артоб’єднання «Живописний заповідник».
2012 – Національна премія України імені Т. Шевченка.
2016 – член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
2017 – член-кореспондент НАМУ.
2025 – відзнака Президента України «Національна легенда України».
Живе і працює в м. Київ.
«Творчість для А. Криволапа – магічний процес самозаглиблення, самозбудження кольором. «Цей неспокій, – говорить художник, – породжує в мені енергію. Віддаю її композиції». То своєрідна медитація і проживання з пензлем в руках власної біографії. Іншої художник не має і не бажає мати. Все його життя – в активному колориті. Саме він надиктовує форму стосунків А. Криволапа зі світом. «Смугасті фактурні ритми – моя пластична мова», – декларує автор. Від того, що кут сприйняття світу обумовлений кольором, саме він, безперечно, впливає на глядача. В кожній композиції відчутна чоловіча воля до форми. У постійному рефрені одного й того ж мотиву, де раціональне поєднане водночас із глибинним, архетиповим. Бачення Криволапом світу семантично пов’язане з прадитинством. Мовби з підсвідомості проростає та накопичується міцною хвилею діалог художника з фарбою», – пише Ольга Петрова, мистецтвознавиця.
Пошуки власного шляху в мистецтві у Анатолія Криволапа почались у шістдесятих і продовжились у Київському художньому інституті. Попри те, що твори митця виставлялись на республіканському рівні, він не припиняє експериментувати, на 10-12 років закривається в майстерні, де наполегливо чаклує з кольором. Художник стверджує, що «колір – надзвичайно потужна сила. Він здатен створювати настрій, драматизм, передавати психологічні стани. Це неймовірно. Щоправда мені не легко вдалося осягнути, як можна чистими фарбами створювати те, про що я марив, те, що відбувалося у моїх почуттях. Кожна людина має свій колір. Якщо посадити людину в синю, червону, чорну чи білу кімнату, вона відчує силу кольору. І якщо цей колір не її – вона намагатиметься якнайшвидше вийти. Комбінації кольорів створюють різноманіття почуттів – не лише побутових, а значно глибших. Треба зануритись дуже глибоко в себе, у підсвідоме чи навіть у несвідоме, щоб дістати щось справді унікальне. І саме колір дає цю можливість. Так само, як і музика».
