Біографія
Олександр Анатолійович Ройтбурд (1961, м. Одеса – 2021, м. Київ) – живописець, графік, мультидисциплінарний художник, куратор, громадський діяч, культурний менеджер.
1983 – закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту ім. Ушинського, педагог з фаху – Валерій Гегамян. Відтоді – учасник регіональних, національних і міжнародних виставок.
1988, 1989, 1991 – учасник молодіжних пленерів у Седневі під керівництвом Тіберія Сільваші та Олександра Соловйова.
Від 1999 – член Національної спілки художників України.
1993 – співзасновник творчого об’єднання «Асоціація «Нове мистецтво»» (Одеса), від 1993 – її арт-директор, 1999 – 2001 – президент асоціації.
1997 – 1999 – голова правління Центру сучасного мистецтва Сороса – Одеса.
2000 – 2001 – жив і працював у Нью-Йорку.
2001 – учасник 49-ї Венеційської бієнале.
2001 – 2008 – директор галереї Марата Гельмана у Києві.
2018 – 2021 – директор Одеського художнього музею.
Жив і працював в м. Одеса та м. Київ.
Навчаючись у художній школі, він почав брати уроки у Олега Соколова, представника одеського руху нонконформістів, і художника-монументаліста Миколи Павлюка. Пізніше відбулося знайомство з одеським художником Юрієм Єгоровим. Відчутний вплив на Ройтбурда справило одеське неофіційне мистецтво. Один із засновників українського постмодернізму і лідерів «українського трансавангарду». В історію українського сучасного мистецтва увійшов ще наприкінці 1980-х як лідер одеського середовища української «Нової хвилі». За його ініціативи відбулися десятки мистецьких симпозіумів, конференцій, пленерів сучасного мистецтва в Одесі.
Стилістику й образну мову Ройтбурд відносить до явища постмодерної культури, маніпулює сюжетами класичного мистецтва, цитує шедеври, торкаючись тематики цінностей різних релігій, моральних систем. На його полотнах живуть старі євреї, молоді красуні, тварини з дивними очима, політичні діячі. Художник іронічно відгукувався про своє покликання як про «створення Царства Божого в окремо взятому місті». Золотисто-коричнева гама, великі мазки, тілесність, сюрреалістичність, загравання з історією мистецтва – світ українського художника, перенасичений образами й рисами, але завжди пізнаваний.
Роботам Ройтбурда 1980-х років «притаманні модерністські прийоми, що характеризуються формальними пошуками і звільненням живописної мови. У цей період створив серію робіт, засновану на зверненні до минулого та повному переосмисленні сакральних текстів й образів, і збудував на їхній основі нову міфологію. Його живописні полотна в золотисто-коричневій гамі з впізнаваним мазком зображують святих, античних персонажів, героїв притч і легенд. Фігури, з властивою їм дивною тілесністю, замкнені у просторі ніби скам’янілого, позбавленого повітря світу», – пише Дарія Шевцова.
