Інформація про твір
Твір Михайла Красника «Без назви» (полотно, олія, 1991, до колекції ХОХМ закуплено у автора у 1992 році) – це яскрава демонстрація того, як фантазія, помножена на малярську культуру, знання історії мистецтва та віртуозну комбінацію різних архаїчних символів, знаків, різноформатних плям, простих геометричних елементів або взагалі кількох експресивних і сповнених динаміки ліній, штрихів народжує композиції, які відсилають глядача до сивої давнини, спонукають до роздумів, споглядання і медитації. Занурюють нас у тисячолітнє минуле, до правитоків образотворчого мистецтва – загадкових палеолітичних печерних малюнків або петрогліфів. У дитинство людства чи ваше власне дитинство – вибір за вами. Адже саме абстрактне мистецтво є одним із найдемократичніших напрямів щодо інтерпретації глядачем. Тож зовсім не обов’язково шукати конкретні образи і сенси – достатньо вступити з твором у візуальний діалог.
Михайло Красник: «Бабця вишивала, як всі старші люди на селі вишивають – рушники. Але ніяк не міг збагнути, як то вона робить: вона з кутика починала шити, шила-шила-шила і зашивала всю площину. Шила хрестиком і ще якось так нитку на нитку, а потім то підрізала, і виходили цікаві нюанси. Якось я приїхав з роботи, сиджу на дивані, відпочиваю, телевізора не було, дивлюся на стінку, а там висить кавалок полотна, весь зашитий якимись ромбиками, такий весь кольоровий… І відчуваю, що воно мене втягує в середину, що я вже там. Я так захопився, як то класно! А потім думаю – стоп! А що там класного? Там же нічого немає, ніякого зображення, ні пташки, ні дерева… Є тільки колір. І я тоді усвідомив, що можна малювати щось, що не буде конкретним зображенням, але воно буде цікаве».
Полотно, олія. 129,5 × 87,5
