Інформація про твір
Міфологічність тематики, символічність образів і жорстка іронія – це те, що характеризує творчу манеру одеського нонконформіста кінця 1980-х рр. і відбивається у полотні «Достаток» (полотно, олія, асамбляж, 1987, придбана в автора до колекції СОХМ у 1990 році). Композиція виконана в м’якій, майже акварельній манері, де поєднані риси декоративної інтерпретації образу та живописної імпровізації. Відчувається вплив народної стилізації, але без чіткої орнаментальності. Твір має символічний та іронічний контекст.
Над невисокою широкою вазою – стилізоване зображення папуги, що тримає кігтями велику кількість паперових газетних аркушів. Зверху на вазі – пакунок невизначеної форми, перев’язаний стрічкою. По всій площині зображення крупним і дрібним шрифтом прочитуються фрагменти від слів та висловів з текстів газети «Правда». Центральними є рельєфно написані білим кольором папуга та ваза, що наповнена удосталь доверху пакунками та різними паперовими обривками. Композиція замкнена, але водночас білі сюжетні зображення легко «розчиняються» на світлому розмитому тлі.
Пастельні, приглушені відтінки жовтого, фіолетового, помаранчевого з незначним вкрапленням зеленого та червоного виступають як важливі акценти, що додають композиції жвавості. Світла поверхня вази з м’якими рельєфними фактурними лініями і переходами кольорів, завдяки складній техніці живопису, більш схожа на порцеляновий виріб, прикрашений підглазурним розписом. Замість візерунку автор орнаментує вазу текстовими фрагментами й окремими літерами, «вирваними» із провідного радянського видання. Художник навмисно вибудовує сюжет, в якому іронія переплітається з глибокою думкою.
Папуга може мати символічний зміст. Через здатність імітувати людську мову, він вважається символом спілкування та красномовства. З іншого боку, птах символізує порожню балаканину, зухвальство та хизування, й виглядає внутрішньо самовпевненим. Папузі також притаманне бездумне повторення чужих слів або ідей за відсутності власної думки. По-третє, птах виступає як символ хибного достатку, але якого? Саме про це й говорить художник. Емоція тут не внутрішня, а винесена назовні, майже карикатурно. «Достаток» із газетного паперу, що «аж через вінця ллється», стає тією формою, за якою скривається жорстка правда про реальність, що була характерна для того часу, в якому творив художник. Люсьєн Дульфан, поєднуючи глибоке особисте переживання з потужною енергією, створює мистецтво, яке змушує мислити та відчувати.