Інформація про твір
Твір «Метро» (полотно, олія, 1988, надійшов до збірки СОХМ 1988 року) поєднує риси експресіонізму та декоративного живопису з елементами умовної фігуративності. Це панорамне зображення однієї з підземних станцій київського метрополітену. Ракурс композиційного простору спрямовує погляд в глибину картини до арочного тунелю.
Перспектива не академічна, а інтуїтивна, підкреслює не реалістичність, а напрям руху. Червона дорога або площина, що йде вглиб, формує головну вісь і веде погляд до центральної точки. У верхній частині праворуч зосереджено основний акцент – діагонально покладений і спрямований вгору мазок чорно-зеленого кольору, що символізує рух підйому та ще більше акцентує погляд на темній плямі «центру», котра заманює всередину «входу-виходу». Фігури людей зображено узагальнено, вони позбавлені індивідуалізації, розміщені вздовж цієї осі, що підсилює відчуття руху та просторової глибини.
Композиція вирішена горизонтально з окресленою перспективою і умовно поділена на дві частини, де внизу, ліворуч схематично подано ледь прописані силуетні постаті – фігури людей, повернуті переважно спинами до глядача. Усі вписані в умовний трикутник, усталена основа якого розширює горизонти панорамного сприйняття, а його вершина є тією фінальною крапкою, що спрямовує і направляє вектор руху вглибину тунелю, котрий і є центром. На жовтих стінах станції обабіч умовно зображені неонові лампи, що світяться.
Живопис виконано вільними, широкими мазками з ефектом розтікання кольору. Контури розмиті, що створює відчуття легкості та спонтанності. Автор використовує насичені теплі кольори, де переважає жовтий із додаванням різних відтінків зеленого та приглушено-червоного. Він створює відчуття світла у підземному просторі. Червона площина додає динаміки й емоційної напруги, тоді як зелені й сині елементи врівноважують композицію. Робота, сповнена світла й енергії, передає відчуття руху. Колір відіграє головну роль у створенні настрою – він активний, життєствердний. Автор трактує цей сюжет як рух до певного подієвого центру, котрий виступає головним об’єктом і магнетично «поглиблює» в себе присутність живих істот.