Інформація про твір
Твір «Опудало» (полотно, олія, 1990, надійшов до СОХМ у 1991 році). Композиція декоративна, стилізована, вирішена площинно, справляє враження імпульсивного живописного висловлювання, що тяжіє до традицій абстрактного експресіонізму. На повний формат полотна нанесено геометризоване зображення опудала, похилене ліворуч. На хрестоподібну конструкцію опудала одягнена сорочка з барвистими локальними плямами, смугами, крапками.
У центрі роботи формується щільний, концентрований образ з різнокольорових мазків, що ніби вибухає зсередини. Він нагадує антропоморфну фігуру, проте нечітко визначену. Композиція має вертикальну спрямованість: витягнуті лінії та бризки фарби створюють відчуття руху вгору, що може асоціюватися з жестом злету або навпаки. У цьому випадку – з падінням згори вниз і внутрішнім напруженням. Тло вгорі полотна – темно-зелене, ліворуч внизу – темно зеленувато-сіре, праворуч – сіре. Палітра, використана художником, контрастна: темний, майже чорний фон виступає як нейтральне поле, на якому розгортається динаміка яскравих кольорів – червоного, синього, зеленого, жовтого, білого, коричневого. Такі акценти розміщено хаотично, але водночас вони утворюють внутрішню ритміку, що підсилює відчуття енергії та руху.
Художник працює не лише кольором, а й жестом, сам процес нанесення фарби стає важливою частиною змісту. Використання густих мазків, бризків і нашарувань вказує на техніку, близьку до «імпасто». Поверхня здається насиченою, майже рельєфною, що підсилює об’ємність зображення.
Композиція викликає асоціації, пов’язані з внутрішнім станом сприйняття – емоційним вибухом або хаосом. Діагональна лінія, рух якої спрямовано чи то догори, чи донизу, свідчить про поняття «падіння» та «катастрофи».
Центральний образ опудала може сприйматися як символ людини, яка перебуває у стані напруження чи боротьби, або як уособлення енергії, що виривається назовні, або руйнується під впливом життєвих катаклізмів. «Опудало» – це не стільки нежива фігура або антропоморфна конструкція, котру роблять зі старого одягу для відлякування птахів, це в переносному сенсі – підміна людини, яка начебто існує, але нежива. Присутність без життя. І саме така підміна стає головним змістом твору. Роботу написано в традиціях абстрактного експресіонізму, де головну роль відіграє використаний художником жест, спонтанність, емоційна насиченість. Це твір, у якому домінує не зображення як таке, а процес й енергія творення. Полотно апелює до глядача на рівні відчуттів, переживання, занурення у динамічний, майже хаотичний світ кольору і руху.