Інформація про твір
Полотно «Звичайне село» (полотно, олія, 1990, надійшло до фондів СОХМ у 1990 році) тяжіє до живописної традиції ліричного пейзажу з елементами узагальнення та декоративності. Перед нами – сільський пейзаж, де за тином – подвір’я з хатами та деревами. Ліворуч – біла невелика хатинка, за нею більша, червона. У центрі – жовтуватий сарай, за котрим маленька сіра хатинка, праворуч – сніп сіна. На дальньому плані – чорні дерева без листя, на першому – нерівномірно розкидані різнокольорові абстрактні плями. Фон полотна (неба та землі) – майже однаковий – зеленкувато-сірий. Композиційний центр зміщений до середини – невелика хатина з солом’яною стріхою, оточена допоміжними елементами: парканами, деревами, будівлями. Простір організований горизонтально, із плавним переходом від першого плану до середнього (архітектура) і далі – до тла з розмитими силуетами. Лінії парканів і доріжок створюють глибину та ведуть погляд всередину картини. Відсутність людських фігур надає сцені самотності, але не драматичної, а скоріше медитативної.
Домінує стримана, дещо приглушена гама – сіро-зелені, коричневі, жовтуваті тони. Освітлення розсіяне, без різких тіней, характерне для похмурої погоди. Небо – жовтувато-зеленкувате, що створює атмосферу тривожної тиші передвечірнього стану. Живописна манера узагальнена, автор не прописує чітко деталі, натомість через кольорові плями та м’які переходи будує форму предметів у постімпресіоністичній манері. Такі контрастні акценти виконані в вільній манері, майже абстрактно. Ці кольорові плями розширюють простір й одночасно створюють дзеркальну площину, підсилюючи відчуття спокою, замисленості, позачасовості та потужної емоційності.
Для художника важливим є не точність зображення, а враження та почуття від побаченого. Він не стільки описує конкретне місце, скільки передає настрій – тишу, спокій, певну ностальгію, спогади. Митець працює не з деталями, а з емоційним узагальненням, використовуючи світло, колір і рефлексії для створення цілісного образу сільського середовища.