На виставці представлені копії 100 світлин і поштових листівок початку ХХ століття з колекції Бахмутського краєзнавчого музею, оцифрованих у 2024 році за підтримки Центру міської історії (м. Львів) та Хмельницького обласного художнього музею. Це продукція бахмутських фотоательє Розалії й Давида Мерейнес, Леона й Ісаака Гриліхес, Герша-Лейби Бродського, Єфима Львова, Михайла Іцковича, Емануїла Білоцерковського, Лазаря Хадака. Серед світлин – портрети містян і селян, представників різних професій і суспільних станів, дорослих і дітей, родинні групові фото. Значний інтерес становлять видові фотографії різних куточків міста, його історичних будівель, частина з яких знищена в роки Другої світової війни, інші постраждали вже від сучасної російської агресії.
Навчання мистецтву фотографії на початку ХХ століття було непростим і досить тривалим: фотографічних шкіл не існувало, а кожен досвідчений фотограф приховував свої практичні знання. Учнівство займало зазвичай три роки: спершу початківець був просто хлопчиком на побігеньках, потім брав практичні уроки у фахівця, далі ставав його помічником і нарешті отримував самостійну роботу. У фотографічних ательє існувало декілька ступенів майстерності: копіювальник (той, хто друкував картки), ретушер і власне фотограф. Велике значення надавалося ретуші, яка приховувала подряпини на фотографічній пластині, темні плями на негативі й дефекти шкіри на обличчі фотографованого.
Переважними форматами світлин були: кабінет-портрет (від 16х10 до 17х11 см) і візит- портрет (від 10х6 до 11х7 см). Бахмутські фотоательє робили й багатофігурні знімки великого формату. Практично всі фотографи використовували бутафорські аксесуари з пап’є-маше: каміння, пеньки, колони, балюстради, а також килимки, що зображали траву, крісла з високою спинкою, столики з різьбленням, дерев’яні лавки, пофарбовані під мармур, і мальовані задники.
Приватні фотоательє в Бахмуті, що діяли за радянської влади, були ліквідовані в 1930 році. Передбачаючи такий хід подій і намагаючись вижити, підприємці-фотографи вже в 1926 – 1930 роках об’єднуються в артілі. Заснована, ймовірно, М. Іцковичем фотоартіль «Червоний світлопис» (оригінальна назва – «Красная светопись») продовжувала свою роботу в Бахмуті (Артемівську) до Другої світової війни.
