До вашої уваги – унікальні живописні твори майстра кінця 1950 – 1990-х років з колекції Дирекції художніх виставок України. Всі вони присвячені Україні: її тисячолітній історії, прадавнім часам, величі Київській Русі, неперевершеній красі та розмаїттю нашої природи, її щедрим дарам.
На виставці ми споглядаємо «скам’янілий час», адже саме так називається одна із знакових робіт Григорія Синиці на історичну тематику. Перед нами постають стародавні церкви, храми, величні архітектурні споруди різних історичних епох. Митець реконструює історію, наповнюючи її життям, населяючи людьми, які мешкали в сиву давнину. Зображення реліктових київських пагорбів та крутоярів, уславлених церков і храмів – все дихає історією та старовиною.
Неповторній красі української природи, що надихала митців різних епох, Григорій Синиця присвятив величезну кількість своїх пейзажів та натюрмортів. У його яскраво-соковитих, пастозно написаних натюрмортах, енергія фарби, здається, «увібрала» всю щедрість рідної землі.
ГРИГОРІЙ СИНИЦЯ (1908 – 1996) – видатний український митець 20 століття, шістдесятник, художник-монументаліст, живописець, відданий послідовник ідей відродження національного монументального мистецтва Михайла Бойчука та його школи.
Визнання прийшло до художника лише в роки Незалежності. За радянського режиму його творчі пошуки та експерименти приховувались під грифом «бойчукізм», «формалізм», «націоналізм». У 1992 році за здобутки в царині української колористичної школи монументального живопису та цикл творів «Україна, життя моє» митця було нагороджено Національною премією України імені Тараса Шевченка. Незабаром з’їзд Національної спілки художників України прийняв його до своїх лав.
Григорій Синиця народився 17 січня 1908 р. в Одесі. Художню освіту здобув у Кіровоградському художньо-промисловому училищі. У 1930 році вступив до Київського художнього інституту, де навчався у майстерні монументального живопису у Миколи Рокицького, одного із найталановитіших учнів і соратників Михайла Бойчука. Як відомо, Михайло Бойчук сповідував ідею творчості на національному ґрунті, акумулюючи здобутки світового мистецтва, зокрема монументального мистецтва стародавнього Сходу та раннього італійського Ренесансу (школа Джотто), а також традиції стінопису часів Київської Русі.
Митець прагнув поринути у глибини національного світогляду, відчувати та розуміти генетику творення форми, кольору, мотивів. Задля досягнення цієї високої мети, починаючи з 1960-х, він творчо співпрацює із видатними народними художниками, справжніми українськими самородками, серед яких Марія Примаченко, Ганна Собачко-Шостак, Ганна Верес, Ганна Василащук, Олександр Саєнко.
Відкриття та експерименти Григорія Синиці знайшли яскраве втілення у його монументальних творах. Визначним явищем українського монументального мистецтва стали мозаїка «Прометеї» у Донецьку, виконана майстром разом із Аллою Горською, Віктором Зарецьким, Галиною Зубченко та Генадієм Марченком; мозаїки на стінах інститутів Національної Академії наук України «Перемога», «Ковалі сучасності», «Тріумф кібернетиків», а також «Рух» на фасаді Палацу спорту Академії Наук.
З 1971 року художник жив і працював у Кривому Розі, створював унікальні живописні твори (зокрема, абстракції), вишукані акварелі, експериментував в авторській техніці «флоромозаїка» із застосуванням матеріалів переважно рослинного походження. Проте як і у Києві, так і у Кривому Розі його мистецькі досягнення довгі роки нівелювалися та замовчувалися, а його твори не допускалися на виставки.
Сьогодні в будинку у Кривому Розі, де мешкав і творив Григорій Синиця, створено меморіальний музей. А «левову частку» свого творчого доробку, художник передав в дар Дирекції художніх виставок України.
ДИРЕКЦІЯ ХУДОЖНІХ ВИСТАВОК УКРАЇНИ у 2025 році відзначає свій 90-річний ювілей. Це унікальна культурно-мистецька інституція, важливим вектором діяльності якої є популяризації в Україні та за її межами кращих надбань українського образотворчого мистецтва. Дирекція спеціалізується на організації масштабних культурно-мистецьких проектів та виставок по всій Україні.
Від 24 лютого 2022 року Дирекція, разом з іншими музейними установами по всій Україні, активно долучилась до культурного фронту. ДХВУ здійснює культурно-мистецькі заходи у тих регіонах, де це можливо, з урахуванням нових реалій. Впродовж 2022 – 2024 років Дирекція, не зважаючи на труднощі воєнного часу, проводить понад 20 культурно-мистецьких заходів щорічно.
