«Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже, нема окремої країни, а в результаті — нема проблем»

Джеймс Ернест Мейс, американський історик, політолог, публіцист, дослідник Голодомору в Україні

Немає української родини, яку б минула катастрофа вітчизняної історії, трагедія п’яти поколінь громади – Голодомор.

Щорічно вся Україна та цивілізовані країни світу вшановують пам’ять невинних жертв краху людської гуманності – дітей, молоді, батьків…

Цього року, 25 листопада, по українських оселях запалять свічку у скорботі за майже 4 мільйонами замордованих українців, а також понад мільйоном ненароджених громадян.

Цей час дається сучасникам для розуміння важливості національної ідентичності, випалювання стійкого характеру – унікального маркера цієї землі.

Зрозуміло, що рефлексії на події Голодомору зустрічаються в роботах українських митців, таких як Казимир Малевич, Віра Баринова-Кулеба, Опанас Заливаха, Віктор Цимбал, Остап Лозинський, Микола Мазур тощо. Варто зазначити, що до цієї теми нині звертаються іноземні митці: Евіта Андухар, Андрея Пінкі, Алессіо Анчеллаї, Сімон Гауг.

Кожна мистецька робота про Голод 1932-33 рр. – це особисте уособлення митцем болю на полотні або папері, його форма та вміщений історичний зміст горя народу.

Цьогоріч громада може ознайомитися з двома поглядами українських художників на події Голодомору. Представлені роботи – із колекції нашого музею.

Голодні, смертоносні роки у своєму графічному триптихові «Чи буде в нас хліб кожноденний» презентує митець Михайло Туровський. Художник народився 1933 року, у самий розпал політики колективізації. Його перші спогади вражають драмою особистого досвіду, тому і рефлексія його дійсно моторошно-правдива. Проте сам Михайло Туровський вірить у перемогу світла життя над ворожою темрявою:

«Життя може завдати серйозних ран, але я все-таки в захопленні від нього. Для мене людське тіло є лише первинним імпульсом для роботи, і, коли з’являється той початковий імпульс, починається самостійний процес перетворення мого внутрішнього стану в лінії, форми, гармонійні або дисгармонійні комбінації кольору.

Я гадаю, що моя робота спрямована на відкриття людської реальності. Я не втомлююся повторювати: те, у що я вірю, і те, що я намагаюся передати в моїй роботі, – це гуманізм».

На трьох паперових аркушах стилізовані зображення людських постатей, ми не можемо роздивитися їх повністю. Перед нами постають тільки обличчя, їхні емоційні забарвлення сірістю стану перебування. Голод, біль й відсутність надії на порятунок трансформує їх і наближує до передсмертної гримаси, що застигає в часі пам’яткою у кожній зморшці.

Варто зазначити, що емігрувавши до Сполучених Штатів Америки з Києва, у 1978 році, митець пам’ятав про головні історичні акценти материнської землі. Так, саме твори, присвячені лиху голодних тридцятих, він явив артспільноті закордону у першу чергу. Адже не рвався за відомістю та схваленням, а говорив про власний, успадкований біль.

Пам’ятну експозицію доповнює живописна робота відомого хмельницького художника, майстра філософського діалогу зі споглядачем – Михайла Ніколаєва. Полотно має промовисту назву «33». Центральною фігурою полотна є стилізована корова. Чому? Певне, кожен українець знає, як наші предки поважали дари землі, дбали про господу і як цим виключним скарбом скористалася тоталітарна машина. Штучний голод виник не внаслідок неврожаю чи природного лиха. Геноцид цілого працелюбного та щирого народу створила діюча влада, що не мала ані жалю, ані елементарного поваги до цінності людського життя.

Корова – годувальниця, яка забезпечувала всю родину не тільки їжею, а й засобами до життя. Історично відомо, з якою жорстокістю і жадобою тварин відчужували провідники влади. Саме про цю віху історії Голодомору нагадує нам митець Ніколаєв. При цьому художник обирає глибокі кольори, які важким змістом втрати лягають на сприйняття глядача.

Тематична експозиція показує нам лише кілька знахідок у вирі реакцій мистецького кола, його емоційного інтелекту, який стає твором мистецтва.

 

Ольга Нікітіна, науковиця ХОХМ

 

Експозиція доступна до огляду у фойє ХОХМ.