Наш музей продовжує проєкт “Будьмо!”, що був започаткований торік і присвячений художникам-ювілярам, твори яких зберігаються в нашій збірці.
Колекція ХОХМ – унікальна та невід’ємна частина культурної спадщини України. Її дослідження, збереження та популяризація є нашою стратегічно важливою місією, особливо в часи війни за нашу свободу та ідентичність.
“Іван Кириченко не шукає натхнення поміж створінь живого світу. Його вабить краса самого мистецтва, захоплюють досконалі витвори людських рук: шедеври античності і середньовіччя, ренесансу і нового часу. Він “занурюється” в них. вивчає, пропускає крізь серце і мозок. Змішує, стилізує, цитує в найнесподіваніших ракурсах. Століттями відшліфовані людством уявлення про прекрасне знаходять своє відлуння в творах художника, наділяють їх великою притягальною силою”. Є. Мітякіна, мистецтвознавиця.
Іван Кириченко, подібно до видатних художників доби Відродження, серед яких Артемізія Джентилескі, Сандро Боттічеллі та Мерізі да Караваджо, а також сучасних митців, скажімо, як харків’янка Любов Якименко, звертається у своїй творчості до біблійних легенд, зокрема, про Юдиту та Олоферна. Згідно із переказами, військо, яке очолював вавилонський воєначальник Олоферн, увійшло до Юдеї та взяло в облогу місто Бетулію. Здавалося, що порятунку й годі звідкись чекати, але молода заможна вдова-юдейка йде разом зі служницею до ворожого стану, зачаровує й обпоює вином Олоферна. Коли він сп’янілий втрачає контроль, відтинає йому голову. Деморалізована ворожа армія відступає.
“Філософським підґрунтям, а водночас і активним формотворчим компонентом “нової ідилії” найчастіше виступає міфологія. Показовими в цьому є роботи Віктора та Івана Кириченків. Енергійні діалоги фактури і кольору вирізняють роботи Івана Кириченка. Оригінальна авторська техніка дозволяє йому трансформувати класичні образи у промовисті відсторонені концепти”. О. Кошуба, мистецтвознавиця, О. Винниченко, мистецтвознавець.
Іван Кириченко переосмислює класичний сюжет і відтворює його в авторській інтерпретації. Він несподівано зображає Олоферна у вигляді кентавра, а Юдиту не в прекрасних шатах, а оголеною і з бокалом трунку. Кентаври були популярним мотивом у мистецтві Стародавньої Греції та зображалися на різноманітних об’єктах: від кераміки, ювелірних виробів і монет до саркофагів, пам’ятників і будівель. Щодо мистецьких засобів, то художник використовує стилізацію й наповнює композицію зображеннями, що підсилюють весь драматизм війни. Це. зокрема, зруйнована будівля, часткове відображення тигра у стрибкові, спотворена оголена жіноча фігура.
Твір створено 1990 року, але як актуально й промовисто він звучить сьогодні. Нам, на жаль, добре відомі смертоносні наслідки сучасної війни. Що аж ніяк не йде в порівняння з тим, як воювали в добу легенд. Хай там що, але не тільки силою можна здолати ворога, а й кмітливістю, як це зробила Юдита. Митець відтворює у своїй роботі увесь драматизм ситуації, на яку заради перемоги зважилась жінка.
Твір виконаний в техніці офорта, що вимагає від автора неабиякої майстерності, адже рисунок наноситься спеціальною голкою на металеву пластину, відтак не передбачає жодних виправлень, потім протравлюється кислотою, покривається фарбою та робиться відбиток на папері. Для втілення задуму художник використовує нестандартний формат – вписує композицію в коло.
Іван Кириченко не тільки талановитий графік, а й живописець та емальєр. Його твори глибоко філософські, спонукають до роздумів та викликають захоплення культурою виконання, експресією, авторською інтерпретацією класичних сюжетів. Він не займається прямим цитуванням, а пропонує глядачеві своє оригінальне й зовсім несподіване бачення усталених образів, демонструє їхні приховані сенси.

ДОВІДКОВО:
Іван Миколайович Кириченко (народився 16 березня 1960 року, Київ) – український графік і педагог; син художника Миколи Кириченка, брат художника Віктора Кириченка.
Від 1982 – учасник всеукраїнських та зарубіжних мистецьких виставок.
1984 – закінчив Київський художній інститут, де навчався, зокрема, у Валентина Сергєєва, Андрія Чебикіна.
Від 1988 – член Національної спілки художників України.
2002 – працює у Києві в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури; з 2007 – доцент кафедри графіки; з 2011 – декан образотворчого факультету.