Відновлення Україною Незалежності 33 роки тому стало кульмінацією зусиль багатьох поколінь українців – ми вистояли та обрали шлях суверенної, незалежної держави. 24 серпня також стало і днем гордості за міць і стійкість України, днем вшанування української спадщини та багатогранної національної культури, особливою і самобутньою складовою якої є іконопис. Представлені твори сакрального живопису розповідають про єдність молитви та життя, особливо зараз, під час війни. Ікона, яка впродовж багатьох століть призивала до покаяння та оберігала від ворогів, і сьогодні залишається тим першообразом, до якого спрямовуються молитви за наших захисників та Україну.
В експозиції розміщено 33 ікони знаного подільського митця Леоніда Шерстинюка. Художник працює в багатьох напрямках: дизайн інтер’єру, графіка, різьблення по дереву, станкове малярство (пейзаж, натюрморт, портрет). На мольберті представлено Ікону Пресвятої Богородиці Іверської, зображеної на дошці кипарису, відновлення якої Леонід Шерстинюк здійснив у 2013 році – спеціально до виставки «Молімося за Україну» ікона привезена з чоловічого монастиря Різдва Пресвятої Богородиці в селі Коржівці Хмельницького району.
Домінуючим у творчості художника є сакральне мистецтво, яким він захопився ще у 1996 році. Митець синтезує новаторські художні рішення з традиційними сюжетами і образами національного духовного мистецтва різних періодів. Канонічне письмо у його роботах збагачується виразними національними мотивами у вигляді декоративних елементів на одязі святих (орнаментика у вигляді смуг та фрагментів вишивки); з їх ликів зникає суворість, аскетизм, лінія губ набуває вітальної чуттєвості, вони ніби олюднюються.
У жорсткі рамки композиційних вимог автор також привносить інноваційні зміни: постать Богородиці замкнено в еліпсоїдну орнаментальну раму, яка асоціюється з контурами писанки («Різдво Христове»). Більше того, яйцеподібна форма стає основою образів. Наприклад, в неї вписуються фігури ангелів зі «Старозавітної Трійці», які сидять за вигадливо розписаною стільницею, де замість чаші – писанки. У тло інших творів митець сміливо вводить фрагменти побутових пейзажів, збагачує предметність зображенням птахів, тварин, рослин («Покрова Богородиці», «Творець світу»). Вчитель Леоніда Шерстинюка, Володимир Овсійчук, професор ЛНАМ, зазначив: «Кожна виконана ним ікона відзначена іконографічною новизною, емоційно піднесеним барвистим ладом, змістовним образним рішенням та надзвичайно витонченим й віртуозним виконанням, що в сполуці з майстерною обробкою дерева й обрамлення творить художній образ виняткового естетичного звучання».
Художник звертається до різноманітних іконографічних сюжетів: зображення Спасителя («Спаситель», «Христос Вседержитель»), Богородиці («Богородиця Милування», «Покрова Пресвятої Богородиці», «Богородиця Одигітрія») та інших святих (доблесного лицаря на білому коні, який перемагає змія-дракона – «Чудо Святого Великомученика Георгія»). «Святий Миколай Чудотворець» – «всенародний Святий» – зображений у вигляді поважного, статечного старця в архієрейському одязі, який правою рукою благословляє, а в лівій тримає закрите Євангеліє.
Привертають увагу твори з цікавою іконографічною композицією: «Старозавітна Трійця», «Во спасіння». Так, в останній, змальовано образ Писанки, що символізує Україну, яка несе свій хрест, як і кожна людина. Писанка піднімається до раю, бо Україна відродиться. По боках, з піднятими вгору руками – люди, застигли в молитві. Їх молитва та віра підживлює дух наперекір усім негараздам. Це те, що неможливо виміряти чи осягнути фізично, натомість – лише відчути серцем. Тож молімося за Україну, щоб ми здобули перемогу над ворогом і настав довгоочікуваний мир, адже сила спільної молитви – особлива, вимовляється багатьма людьми і водночас єдиним серцем і єдиними устами!
ДОВІДКОВО:
Леонід Шерстинюк (народився 21 серпня 1962 року у м. Хмельницький) – художник-живописець, графік, різьбяр; член Національної спілки художників України (2006); заслужений художник України (2009), лауреат обласної премії ім. Миколи Дарманського в галузі освіти та науки у номінації «Кращий викладач» (2014), професор Хмельницького національного університету (2020).
1989 – закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (тепер Львівська Національна Академія мистецтв), кваліфікація: художник декоративно-прикладного мистецтва, живописець. Викладачі: Володимир Овсійчук, Роман Василик, Валерій Марчак, Мирон Яців.
1996 – захопився іконописом, з 1998 – активний учасник міських, обласних, міжрегіональних та всеукраїнських художніх виставок.
2010 – доцент кафедри теорії та методики мистецтв Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії;
2012-2016 – член журі обласного огляд-конкурсу обдарованої молоді за програмою УФК «Нові імена України»;
2013 – автор погруддя реформатора подільської освіти, першого ректора Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Миколи Дарманського (внутрішній двір ХГПА);
по 2022 – працював у Хмельницькому національному університеті.
Автор навчально-методичного посібника з рисунка, рекомендованого МОН України для вищих гуманітарно-педагогічних навчальних закладів та численних наукових публікацій у фахових виданнях.
Твори митця зберігаються у музеях та приватних збірках України, США, Канади, Франції, Німеччини, Греції, Італії, Польщі, Австралії.
Леонід Шерстинюк написав новий образ Богородиці, яким було замінено ікону «Покрови Пресвятої Богородиці», що розташовувалась над аркою у будівлі по вулиці Кам’янецькій (м. Хмельницький). Багато десятиліть образ Божої Матері вітав вірян на шляху до Свято-Покровського кафедрального собору і наразі потребував реставрації (ікона була написана хмельницьким живописцем та скульптором Володимиром Корнєвим більше 30 років тому).
Під час роботи з’ясувалося, що ікона не підлягає відновленню: фарба сильно обсипалася, а лист ДВП, на якому ікона була написана, вже не міг слугувати надійною основою. «Коли переконався, що відновити образ неможливо, почав писати нову ікону «Покрова Божої Матері» такого ж розміру. Вона виконана в дусі сучасної новітньої української ікони. Написав акриловими фарбами, які довго не вигорають. Промені, німб та написи створив золочені. Додав елементи української вишивки, що є характерним для моїх робіт», – розповідає автор.
Ікона була освячена у 2023 році. Старий зразок зберігається у соборі.
