Традиційні рамки пізнання світу перестали функціонувати. Звичний порядок речей давно порушився, а нестабільний та агресивний світ, у якому українці перебувають вже більше десяти років, ставить більше запитань, ніж відповідей. Як зрозуміти, чому все це з нами відбувається? Як зрозуміти, коли це все закінчиться? Як зрозуміти куди, а головне, як рухатися далі? Безперечно, зрозуміти важко, але вкрай необхідно. Хоча б заради того, щоб раптово не впасти в синдром відкладеного життя. Бо воно – одне, і хочеться прожити його гідно.
Ці роздуми про глибину людських можливостей у кризові часи лягли в основу мистецького дослідження знаної львівської мисткині Людмили Давиденко та слугували відправною точкою у формуванні концепції виставки «Зрозуміти», яку презентовано у ХОХМ. Думки авторки та її особисті переживання травматичного досвіду плавно перетікають у творчість та розростаються в ній подібно ризомі. Дослівно, ризома (французькою rhizome) — це кореневище.
Але це також і одне з ключових понять філософії постструктуралізму та постмодернізму (введене Жилем Дельозом та Феліксом-П’єром Ґваттарі в їхній спільній однойменній книзі 1976 року на позначення несистемного та нелінійного способу організації цілісності). Я пропоную ознайомитися з творчістю Людмили Давиденко саме через призму цього вчення. Адже, згідно з ним, ризоми, які розглядаються як метафора, можуть непередбачувано розвиватися і приймати будь-які конфігурації. Більше того, попри нестабільність та внутрішні розриви, утворювати новий простір за допомогою одних лише рухомих ліній.
Саме лінія виступає головним засобом моделювання та формування візуальної мови мисткині, яка однаково проявляється як в живописі, так і в скульптурі. Загалом, перехід від однієї техніки до іншої – постійний та безперервний процес, завдяки якому скульптура стала «живописною», а живопис збагатився новими просторовими рішеннями. Попри обмежену палітру у малярстві, пластична виразність лінії утворює вібруючу поверхню полотна, наповнену динамікою та гармонією. Лінія увиразнює біль та оприявнює силу, лінія обплітає думки та занурює у спогади. Лінія живе своїм власним життям та, вплітаючись у життя мисткині, стає для неї «ниткою Аріадни» − рятівним переходом від розпачу до вивільнення негативних емоцій.
Довідково:
Народилася у м. Білгород-Дністровський
1983–1986 – навчання у Миргородському керамічному технікумі. Факультет «Технології кераміки».
1987–1991 – робота у Кокчетавському фарфоровому заводі на посаді “Живописець”.
1992–1998 – навчання у Львівській Академії Мистецтв. Факультет «Художня кераміка». Викладачі з фаху: Іван Франк, Степан Андрусів, Орест Голубець, Т. Янко.
Учасниця численних пленерів та виставкових проєктів та артсимпозіумів, серед яких: Contemporary Art Kyiv, Lviv Fashion Week, ART ZURICH, Art Paris, RHY Art Fire Basel, Lviv Art Days, International Triennial SILVER QUADRANGLE. Роботи зберігаються в приватних колекціях в Україні, Польщі, Німеччині, США, Франції, Іспанії та Швейцарії.
