Зал №5
Полювання на осінь
15 Жовтня 2020 - 15 Листопада 2020

Якщо взяти за аксіому твердження про те, що все в нашому життя рухається по спіралі, це означає, що в кожному наступному витку розвитку ми опиняємось над  попереднім, та незримо повертаємось до уроків, перемог та помилок. Вздовж витка шлях здається довгим, і ніби ми все далі віддаляємось від минулого, як відстань невідворотно починає скорочуватись. Йоганн Гете називав спіраль «кривою життя», і все в цій спіралі: час, еволюція сутнього, люди знаходяться в невпинному русі, де виключений повтор. Повсякчас забуваючи про це, ми влаштовуємо полювання на втрачені моменти аби знайти відповіді на одвічні філософські питання. Марк Аврелій аргументовано та переконливо доводить, що перебороти страх від сприйняття фактів постійної мінливості буття можна лише вдаючись до здорового глузду, звертаючись до логіки діалектичного розуму.

Олександр Антонюк в новій персональній виставці «Полювання на осінь» звертається до історичних глибин людської культури, і водночас, його творчі прагнення  спрямовані в майбутнє. Як і сучасні анахромісти, художник черпає натхнення в образах минулого, інтерпретуючи їх на сучасний лад в авторській впізнаваній манері. Дійсність в роботах автора протікає в особливому просторово-часовому вимірі, де паралельно співіснують різні світи та персонажі.

В його полотнах чітко прослідковується повернення до першооснов, де цитати та образи попередніх віків органічно вплетені в постмодерністський контекст. В центрі творчої уваги автора проблематика сучасного світу, переосмислена через минуле. Звідси – широкий діапазон зацікавлення художника: численні інтерпретації, відсилання до Святого Письма («Сім печаток»), до світу Дикого заходу («Шлях на захід»), до творчості Льюіса Керолла «Аліса в країні див» (…?…) тощо. Олександр Антонюк перетворює складні сюжетні структури на візуальні образи-формули, що апелюють як до конкретних історичних, біблійних постатей, так  і до уявних персонажів.

В експозиції «Полювання на осінь» на тлі невагомих пейзажів, що подекуди розчиняються в просторі, перетворюючись на абстрактне тло, перетинаються та органічно співіснують герої різних епох і світів. Вони немов застигли в часі, в ефемерному, асоціативному та метафізичному просторі. Кожен з зображуваних занурений у свій внутрішній стан: їх пози та  обличчя статичні. Можливо, це своєрідна естетична іронія автора на незмінність людської природи.

Олександр Антонюк продовжує працювати в площині загальнолюдських цінностей, суті людської природи: роздуми про добро та зло, духовне та гріховне проходять центральною тематикою його робіт. Поряд з цим, полотна автора вступають в діалог з глядачем, розкриваючись йому поступово завдяки авторським «натякам». Образи зчитуються відповідно до запиту, адже які запитання ставить глядач, такі відповіді він і отримує. Сам митець не кодує їх навмисне, навпаки, ділиться з своїми знахідками та дає підказки у вигляді символів-знаків, літер, промовистих  деталей, що відтворюють конкретну історичну епоху. Ці речі, об’єднуючись в цілісний задум, гублять свою побутову прив’язку та розповідають про світ, що існує паралельно об’єктивному порядку речей. Суміш іронії та філософського пошуку як міцний емоційно-інтелектуальний коктейль з терпким присмаком таємниці, лоскоче нерви і збуджує уяву.

Існує думка, що минуле можна побачити, але не можна до нього доторкнутись. Втім спіраль життя продовжує невпинно рухатись, і хто зна, можливо саме сьогодні кожному з нас вдасться, торкнувшись минулого, вполювати нові враження, осягнути нові сенси або ж, для початку, цю осінь. 

Марія Фролова,

кураторка

Довідково:

Олександр Антонюк народився у Кам’янці-Подільському 1971 року. Закінчив факультет образотворчого мистецтва Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Проживає та працює в Хмельницькому. Член Національної спілки художників України, учасник численних вітчизняних та закордонних виставок. Його роботи знаходяться в приватних зібраннях і галереях по Україні та закордоном.

Рекомендуємо відвідати

Ще більше подій