Запрошуємо на відкриття виставки творів легендарної мистецької родини Алли Горської та Віктора Зарецького СОНЦЕСЯЙНІ до 30-річчя Незалежності України, яка відбудеться в ХОХМ 19 серпня о 17:00. На відкритті буде присутня онука митців Олена Зарецька. Спільна виставка митців відбудеться вперше в Україні.

Ювілейний День Народження України, безсумнівно, спричиняє роздуми про її становлення. В свою чергу, українське мистецтво ХХ століття стає зрозумілішим через занурення в історію, а розуміння історії країни стає ґрунтовнішим завдяки мистецтву та особистим історіям людей, на плечах яких ми піднеслись і здобули Свободу.

Алла Горська. Віктор Зарецький. Часом в свідомості наших сучасників їх потужній творчий доробок, їх теплі родинні стосунки, їх особисті тонкі переживання затьмарюються безкомпромісною та полум’яною громадською діяльністю. Ідеалістичне та романтичне покоління шістдесятників віддаляється від нас із плином часу, проте сила мистецтва з новою міццю актуалізує їх безцінний внесок як в українську культуру, так і в становлення Незалежної України.

Красиві, чутливі, емоційні, відчайдушні, неідеальні, вільні, щирі та відкриті життю, коханню й мистецтву. Із Україною в серці вони жили й творили, боролись й помирали. Щедро обдаровані талантами, із вдачею античних богів, вони були ярими противниками ідолопоклонництва, маніпуляцій й шароварщини, які нав’язувала радянська пропаганда у сприйнятті постатей української історії та культури. Тож уберегти їх постаті від подібного штучного «бронзовіння» вже в наші часи – наша мета й обов’язок перед нащадками. Виставка «Сонцесяйні» відображає прагнення повернути з минулого, наблизити і спробувати відчути подих життя цієї легендарної мистецької родини.

«Дорогий Лесику! Ми з татом багато працюємо – малюємо. Я малюю дівчинку Галочку. Вона живе в білому будинку біля колодязя. В неї круглі щічки і карі очі. Тато малює Оксану й різних жінок, красивих і працьовитих». (16 лютого 1961 рік, з листування Алли Горської із шестирічним сином Олексієм Зарецьким).

«…Татусю, як ти? Мені погано. Іноді, нападами, крутить і ламає душу незнана сила, не залежна від свідомості. Працюю…». (26 липня 1961 рік, з листування Алли Горської із батьком Олександром Горським).

«Добридень, дорога сім’я! …Пішов на Шевченківський вечір. Сподобався не так хор, як одежа старовинна, поліська українська вишивка. Здорово, потім, як заграла музика, як пішли всі скакать краков’яка! Все розшите – я аж підскочив. Я там у клубі дав такого краков’яка – в селі ще довго не забудуть. Цілую з усіх сил – як тигр. Пишіть, пиши, Аллочко, скучив». (16 березня 1961 року, з листування Віктора Зарецького із сім’єю).

«Здрастуй, дороге сонечко! Не їду я на цілину – не хочу! Хочу бути з тобою і не хочу бути верхоглядом. Взявся за тебе – тримайся і люби. Взявся за поліську Україну, людей – люби». (4 квітня 1961 року, з листування Віктора Зарецького із дружиною Аллою Горською).

«Якби ми уявили детально історію її життя – то була б повчальна повість про те, як художниця Алла Горська відкрила свою Україну, як шукала її жертовника і як поступово вчилася бачити головне у невидимому, докопуючись до джерел, та в глибинах закопаного коріння…». (Євген Сверстюк, літературний критик, філософ, шістдесятник).

«Світ художності Віктора Зарецького часто нагадує лабіринт зі складними стилістичними потоками, загадковими метафорами, філософськими медитаціями. Та насамперед це вимір мистецького буття як синоніма безсмертя української нації, оселі людської душі». (Леся Смирна, мистецтвознавиця).

Куратори проєкту: Олена Зарецька, онука митців, мисткиня, дизайнерка; Олена Михайловська, мистецтвознавиця, науковиця ХОХМ.

В експозиції представлені твори з колекцій Олени Зарецької, Олександра Буцана, родини Ірини Белинської та Миколая Жученка, родини Руслани Гаврилюк та Святослава Трубенка, Андрія Кошмана, Олексія Харька.