Українська народна вишивка – це цінне надбання культурної та матеріальної спадщини етносу, важливе джерело вивчення його минувшини. Синтез традиції та новаторства, архаїчного і професійного, буденного та святкового дає можливість говорити про вишивку як високохудожній витвір народного декоративного мистецтва України.
Українці й вишивка – неподільні поняття. Наші предки вважали вишиті речі сильним оберегом. Вишиванням традиційно займалися жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальної техніки. «Палітра узорів, технік та кольорів української вишивки настільки багата, що їх можна вивчати все життя і все життя черпати з них натхнення», – зауважує майстриня Світлана Макаренко.
Наші пращури залишили нам у спадок величезне багатство і наш обов’язок не тільки не втратити нічого з неоціненних скарбів, а й примножити й передати їх наступним поколінням. Майстриня стібок за стібком поєднує минуле з майбутнім, вишукує рідкісні орнаменти, авторські роботи; прагне зберегти для нащадків старовинні візерунки, техніки вишивки та її колірну гаму, відродити давні узори за допомогою нових технік чи барв; передати своєрідність декоративного мистецтва різних регіонів України.
Життєве кредо мисткині: «Хочеш зробити людині добро – навчи її добре працювати й творити прекрасне». Вже багато років Світлана Петрівна спрямовує сили та натхнення на розвиток творчої особистості кожного свого вихованця, вболіває за них, допомагає втілювати свої ідеї у самобутні роботи. А їх за багаторічну працю з дітьми назбиралося чимало.
Рятуючись від війни, майстриня привезла до Кам’янця-Подільського, рідного міста, свій скарб – величезну колекцію робіт. На виставці представлено твори самої вишивальниці та її вихованців. Їх вироби – це світ краси й фантазії, світ витончених образів, виконаних в напівзабутих техніках українського народного вишивального мистецтва – рушники, серветки, панно, подушки, ялинкові прикраси, жіночі та чоловічі сорочки. Серед родзинок експозиції – вишита книжка-розгортка «Ходить гарбуз по городу» та обкладинка на «Кобзар» Тараса Шевченка. Роботи передають своєрідність декоративного мистецтва різних регіонів України, знайомлять з різноманітними техніками вишивки та її колірною гамою.
Традиційна вишивка – це не звичайний декор. Тим більше це усвідомлюють люди зараз, в цей непростий час, коли ми живемо. Вишивка – це мистецтво, наше унікальне надбання. Це рідне, це гріє душу, це показує – хто ми є, ідентифікує нас як українців і показує, що ми цим пишаємося. Наші орнаменти – це відбитки цінностей сьогодення, що тісно пов’язані із нашим корінням.
Довідково:
Світлана Макаренко (1966 р.н., м. Кам’янець-Подільський, з 1993 р. живе і працює у м. Дніпро) – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, майстриня вишивки, лауреатка мистецької премії ім. Тетяни Пати, керівниця гуртка «Вишивка» зразкового художнього колективу «Школа рукоділля» Комунального позашкільного навчального закладу «Центр позашкільної роботи №1» Дніпровської міської ради.
1986 – закінчила Кам’янець-Подільське культурно-освітнє училище;
1986 – працювала методистом у ХОНМЦКіМ;
2010 – закінчила Національну академію керівних кадрів культури й мистецтв.
Виставки:
2011 – «Заквітчали б вишивкою любу Україну» (музей «Літературне Придніпров’я», м. Дніпро);
2011 – «Країна вишиваних мрій» (картинна галерея Кам’янець-Подільського державного
історичного музею-заповідника);
2012 – «Білим по білому» (Дніпровська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія);
2015 – «Нашого квіту по всьому світу» (Дніпровський Будинок мистецтв);
2015 – «Рушники Подніпров’я» (культурно-видовищний комплекс «Доходното зданіє», м. Русе, Болгарія, згодом ця виставка експонувалася у містах Софія, Пловдив, Бургас);
2016 – «В країні вишиваних мрій» (музей Гетьманства, м. Київ);
2016 – «Візерунки долі» (музей «Літературне Придніпров’я», м. Дніпро);
2021 – «Стежки на полотні» (музей «Літературне Придніпров’я», м. Дніпро);
2022 – «Стежки на полотні» (Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець»).