Зал №3
Тетяна Яблонська. ВІКНО. пастель (2000-2005)
31 Липня 2020 - 4 Жовтня 2020

ТЕТЯНА ЯБЛОНСЬКА ТА ЇЇ ТАЛАНТ
Кожен із нас має своє обдарування. Тобто, кожен здатен щось робити краще від інших. І це не наше власне надбання, бо це – дар неба. Дар – цінний, оскільки несе радість тобі і людям. Важливо розуміти, як саме можна розкрити і розвинути цей дар.
Отже, Тетяна Нилівна мала дар живописця. І річ не в тім, що навколо неї не було обдарованих живописців, а в тому, що вона, як ніхто, змогла розвинути свій дар найповніше, незважаючи на всі вади радянської та пострадянської доби. Залишаючись живою та реальною людиною, вона зберігла у своєму мистецтві якусь таку чистоту й щирість, що іноді писати про це здається зайвим. Адже це очевидно.

Чи варто перелічувати назви останніх її творів? Це пастелі, що їх мистецтвознавці здебільшого вважають графікою, а вона сама вважала живописом і, безумовно, мала рацію. Хіба мають значення назви цих «вікон у світ», де живе «гармонія світу, втілена у краплині роси на пелюстці квітки», якої ми всі прагнемо? А ще важливо, що ці роботи літньої нездужої людини несуть такий життєвий потенціал, який, – не фігурально, а реально, – допомагає жити людям.

Тетяна Нилівна Яблонська створила мистецтво, яке примушує вірити, що ми – сильні, красиві, й добросерді, і ніхто нас не переможе, бо тут нема з ким і з чим воювати. Якась природна життєва сила й свіжість сприйняття відчуваються в цих скромних пастелях. Дивлячись на ті предмети, що їх писала (чи, якщо бажаєте, малювала) Яблонська останніми роками свого життя, не завжди побачиш в них ту красу, яку вміла побачити вона. Принаймні, за себе можу впевнено сказати, що ніколи не знайшов би гармонії в такому випадковому поєднанні вражень. Це, мабуть, і є те світло, що його прагне кожний справжній художник, а вже як його розуміти – то справа особиста.

На останній прижиттєвій виставці хтось із захоплених шанувальників написав у книзі відгуків: «Зелена банка – блиск! Це Рембрандт!». Ми можемо зі скромною гордістю заперечити: – Ні! Це не Рембрандт. Це Тетяна Нилівна Яблонська. Вона нещодавно жила тут поруч, на Печерську, у провулку Мар’яненка…

Сергій Мамаєв
(уривки з тексту до каталогу виставки
«Тетяна Яблонська. Пастель. 2003 – 2005»
в Національному художньому музеї України, Київ, 2006)

Довідково:
Тетяна Нилівна Яблонська (24 лютого 1917, Смоленськ, Російська імперія — 17 червня 2005, Київ, Україна) — українська художниця-живописиця, професорка (1967 рік), академікиня Академії мистецтв СРСР (1975), Народна художниця СРСР (1982), дійсна членкиня (академікиня) Академії мистецтв України (1997—2005), лавреатка Державних премій СРСР (1945, 1951, 1979) та Національної премії України імені Тараса Шевченка (1998), Герой України (2001).

Т.Н.Яблонська та Хмельниччина:
1930-1933 роки – жила із сім’єю, навчалась в середній школі в Кам’янці-Подільському.
1949 – велику популярність й офіційне визнання здобула тематична картина «Хліб» (201 х 370 см, полотно, олія, колекція Державної Третьяковської галереї), над якою вона працювала в селі Летава Чемеровецького району. За цей твір у 1951 році мисткиня була нагороджена найвищою Державною премією СРСР та в 1958 році отримала бронзову медаль Всесвітньої виставки в Брюсселі.