Від початку великої війни Бахмут не сходить із інформаційних повідомлень вітчизняних та закордонних ЗМІ. Ворог нещадно перетворив його на суцільну руїну. Не вціліли навіть будівлі, що пережили Другу світову війну. Але пам’ять про Бахмут нікому не вдасться знищити, бо вона, зокрема, закарбована в полотнах, графічних роботах митців, які тут народились, жили, творили. Один із них – Сергій Григорович Садчиков. На виставці представлений живопис датований з 1987 по 2021 роки. Автор з любов’ю зафіксував неквапливе життя Бахмута. Відтворював на полотнах звичайні побутові сцени, милувався квітами й садками, оспівував місто, ліричні краєвиди передмістя і навколишніх сіл. Живопис Садчикова передає щемливу атмосферу чогось дуже рідного, світлого, трепетного, милого серцю, хвилюючого… Власне того, що називають тихим щастям. Коли люди просто знають, що вони у безпеці, і їм не загрожує втрата рідних, друзів, знайомих, колег, що їхню домівку не зруйнує ворожий обстріл. У 2014 році в Бахмут прийшла війна, але тоді ЗСУ зупинили агресора. Хіба могли люди уявити, які неймовірно жахливі випробування на них чекають за вісім років? Митець в альбомі-щоденнику фіксував тодішні буремні події: мітинги так званої «руської весни», виступи проукраїнських громадян, захоплення міста російськими бойовиками, поранених бійців у шпиталі, звільнення міста. Але, на жаль, той альбом загубився. Не міг художник залишатись байдужим до долі рідного міста і у 2022-му, тож навесні пішов до військкомату, але там його переконали, що у нього як для воїна поважний вік. Коли через наближення бойових дій Сергій Григорович був змушений залишити рідну домівку, то зміг взяти із собою лише валізу з найнеобхіднішими речами. А ще – альбом, олівці й фломастери. Твори, над якими працював усе життя, залишились у Бахмуті, вивезти їх він просто не мав можливості. Без знання іноземної мови, з кнопковим телефоном і з 85 євро в кишені війна закинула митця спершу до Львова, потім до Польщі і врешті-решт до Німеччини. Сьогодні Сергій Григорович пише портрети на замовлення і підробляє уроками малювання. І, безумовно, пильно стежить за тим, що відбувається з рідним містом. В інтернеті віднаходить фотографії захисників Бахмута і пише їх портрети. Художник впевнений, що люди повинні знати своїх героїв, їхні імена мають бути вписані в історію України та його героїчного міста. На виставці «Тихе щастя», зокрема, представлені полотна кінця 1980-х – початку 2000-х років, що відображають пошуки митця власного стилю. Художник експериментував з різними напрямами: від імпресіонізму, футуризму до фотореалізму. Згодом живописна мова художника стала своєрідним авторським переосмисленням постімпресіонізму, коли прихильники цього напряму вільно і узагальнено відтворювали навколишній світ. Зображення Садчиков створює за допомогою нашарування експресивних мазків максимально насиченої кольорової гами, абриси предметів мають переважно чіткі контури. Загалом композиції митця стилізовані і, попри динаміку мазків, – доволі статичні. На щастя, навесні 2022-го волонтери врятували полотна, які залишались у палаючому Бахмуті. Частину з великого творчого доробку митця зараз ви маєте можливість споглядати на виставці «Тихе щастя».