Колаж (фр. collage — «склеювати») як технічний прийом займає особливе місце в історії мистецтва. Колаж поєднує традиційно різні матеріали, але ми виділили в цьому проєкті окремо паперову його складову. В переважній кількості автори використовують саме паперові вирізки журнально-книжкового офсетного друку.
Враховуючи екологічні тренди вторинного використання upcycling та recycling, коли матеріал з якого зітканий твір, що був у вжитку, додає більшого драматизму та відчуття археологічної цінності, плюсуючи абсолютно постмодерністську аплікацію «цитування», нашаровуючи з уривків «фрази», які стикаються у протиріччях та гармонії – колаж стає надсучасним і актуальним жанром будь-якої художньої сцени.
Мобільність і доступність як у створенні, так і в сприйнятті колажу по всьому світу створює спільноти і осередки, особливо в столицях, котрі об’єднують тисячі авторів і поціновувачів цього жанру.
В цьому проєкті ми намагаємось створити заявку на осмислення та заохочення українських митців і глядачів. Виставка «Український колаж» може стати очікуваним постійним органічним сателітом, спровокує хвилю інтересу та надасть натхнення новому табору українських колажистів та включить в його орбіту вже відомих українських художників.
Євген Карась, артексперт, засновник та куратор «Карась Галерея» (Київ).
ДОВІДКОВО
Техніка колажу стала використовуватися з тих часів, як в Китаї було винайдено папір (II століття до нашої ери). Але суспільне визнання і термінологічне визначення він отримав набагато пізніше – на початку XX століття у Франції завдяки творчості Жоржа Брака, Пабло Пікассо й Анрі Матісса.
Жорж Брак в якості основи колажу використовував газетні вирізки. Покриваючи їх фарбою, він прагнув досягнути живописного ефекту.
Техніка Анрі Матісса була дещо відмінною: він розривав шматочки кольорового паперу і створював з них цільну композицію. Матісс вручну фарбував аркуші паперу, а потім вирізав з них елементи. При цьому свою стилістику й впізнавану пластику художник не втрачав.
Пабло Пікассо у своїй знаменитій роботі «Натюрморт зі зламаним стільцем» за основу взяв стілець. Межею між колажем та інкрустацією виступає фактор композиції твору. Якщо в колажі елементи складають єдине ціле, то в разі інкрустації один елемент виступає «інструментом» декорування поверхні іншого.
Пізніше в Європі та США колаж став одним з поштовхів до розвитку попарту (1950-1960-ті роки). Перші роботи у стилі попарт виконали три художники, які вчилися у лондонському Королівському художньому коледжі — Пітер Блейк, Джо Тілсон та Річард Сміт. Але першою роботою, що отримала статус ікони попарту, був саме колаж британця Річарда Гамілтона «Що робить наші сьогоднішні помешкання такими різними, такими привабливими?» (1956).
Найвідоміший майстер колажу в Україні – режисер Сергій Параджанов (1924-1990). Любов до старих речей та антураж антикварного магазину завжди надихали його на майбутні картини (батько був антикваром). Під час підготовки до фільмів режисер створював колажі, які допомагали візуалізувати майбутні кадри: Параджанов назвав їх «спресованими фільмами». Після того, як радянська влада заборонила йому знімати кіно, колажі стали його основною практикою. Про свої роботи він говорив: «Ніякого дива не відбувається. Усе є в природі, це вона допомагає взяти й зафіксувати, створити пластику і вклонитися цьому».
