Вишивка – це не звичайний декор, це відбитки цінностей сьогодення, що тісно пов’язані із нашим корінням.

 

Усвідомлюючи роль української народної вишивки як частини культурної ідентифікації українців, в цей непростий час ми розглядаємо її ще й як важливий елемент непохитності, виживання та підтримки, як дієву арт-терапію для сучасної людини. Адже відомо, що ручна копітка праця дозволяє відчути контроль у тому, що ми можемо зробити своїми руками, розвиває та підтримує дрібну моторику рук, а повторювані рухи голкою допомагають заспокоїти думки, стабілізувати емоції та досягти внутрішньої рівноваги. «Кожен стібок під час вишивання занурює нас у стан зосередження, медитації, де думки стають чистими, а тривога відступає. Це допомагає триматися самим і підтримувати оточуючих», – зазначає художниця-вишивальниця Ніна Гончарук, роботи якої представлено в експозиції.

 

Покликання до стародавнього заняття виникло у майстрині ще з дитинства і переросло у самодостатню творчість. У її роду всі добре володіли ремеслом: прадід шив чоботи, дядько був вправним ковалем. Батько, пройшовши всю війну, побувавши у полоні в Освенцимі, повернувся з підірваним здоров’ям, але духом не занепав, постійно щось майстрував, робив дітям іграшки та вмів дуже гарно малювати. Шиттям та вишивкою традиційно займалися жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші зразки орнаменту, кольору, вишивальної техніки. Так, бабуся, яка походить з давнього роду панів Терлецьких, де панночок з дитинства привчали до вишивання, ткала полотно, рушники, доріжки, вишивала одяг, пошитий власноруч. Мати була швачкою-самоучкою, обшивала не лише всю свою родину, а й друзів та сусідів.

 

Ніна Гончарук опанувала всі можливі прийоми і техніки вишивки, перейнявши від матері майстерність створення вишивки-мережива. Спочатку вишивала хрестиком рушники, серветки, скатертини, блузи, а у 12 років вишила першу картину. Також оздоблювала вже готовий одяг для своєї родини та друзів. Не завжди робила все за зразком – було непереборне бажання привнести в техніку виконання дещо своє, тому постійно щось вигадувала, щоб не повторитись, а бути оригінальною. У процесі роботи використовує різні шви: стебловий, петельний, «рококо», «солов’їне вічко», «французький вузлик», гладь та багато інших. У багатоколірній вишивці виконала кілька мініатюрних пейзажів, а потім звернулась до великоформатних картин. Нитки використовує переважно шовкові, а також бавовняні і муліне. Працює без ескізів, але зображення довго виношує в уяві.

 

«Після натяжки полотна на раму, виконує вишивку в кілька шарів, спочатку робить ніби ґрунтовку, а далі вишиває кожну частину елемента майбутньої композиції. На місцях, де розташовуються об’ємні елементи малюнка, робить багатошарове застелення нитками певного кольору, відокремлюючи складові елементи композиції і досягаючи ефекту реальності зображення. Ефект світлотіні підсилюється за допомогою штрихів, зроблених різними видами ниток як за кольором, так і за структурою і складом. А для підсилення ефекту додається ще один шар шовковими нитками. Таким чином винайдена дво-три-багатошарова вишивка створює ефекти злиття кольорів, рельєфності. І в результаті – «живописні картини»» (за Людмилою Рожко-Павленко).

 

Сюжети, які обирає майстриня, завжди навіяні тим, що її оточує. Нова картина може з’явитися після прочитаної поезії (авторка захоплюється творчістю Тараса Шевченка, Ліни Костенко), почутої ліричної пісні, нового цікавого знайомства, від споглядання природи чи її явищ. У творчому доробку Ніни Гончарук більше 350 різножанрових робіт (процес створення кожної займає 2-9 місяці).

 

Мотиви квітів і цвітіння знайшли відображення в жанрах натюрморту і пейзажу. Майстриня залюблена у творчість Катерини Білокур, тому мальви, жовтогарячі чорнобривці, пишний бузок, лілії, ромашки, айстри, соняшники красуються на передньому плані багатьох робіт («Бузок на сірому оксамиті», «Трояндова усмішка»). Квіткові букети, окремі рослини, крона дерев і блакить неба, чарівна краса весняно-літньої природи захоплюють своїм невичерпним розмаїттям.

 

Майже живими здаються ароматні фрукти та стиглі овочі, до яких так і хочеться доторкнутися, адже кошики переповнені гронами винограду та яблук – символів плодючості, мудрості та здоров’я («Щедра осінь», «Дари Поділля», «Духмяні яблука»). Кожне яблучко майстриня-вишивальниця формує окремо і так само поодинці кріпить на полотно.

 

Представлено в експозиції і роботи з циклів:
• «Культурологічні пам’ятки Хмельницької області», споглядаючи які, ніби подорожуєш Хмельниччиною: це і середньовічні фортеці, які є свідками багатьох війн та баталій («Меджибізька фортеця-замок ХIV-XVI ст. смт Меджибіж», «Кам’янець-Подільська фортеця ХIV ст.»), оборонна вежа монастиря домініканців («Оборонна вежа XVI ст. у Старокостянтинові»), численні церкви нашого міста та області («Церква покрову Пресвятої Богородиці ХV ст., с. Сутківці, Хмельниччина», «Свято-Георгіївський храм кін. ХІХ ст., м. Хмельницький» та ін.);
• «Шевченкіана у вишитих полотнах» (серія нараховує більше 100 робіт). «Кобзар» є настільною книгою художниці: захоплюючись Шевченковим словом, майстриня створила вишивані інтерпретації поетичних рядків Кобзаря. Експонується і портрет Тараса Шевченка, фоном для якого художниця обрала сюжети минулого та сучасного, підкреслюючи таким чином актуальність Шевченкового слова і сьогодні. Небайдужість до всього, що відбувається довкола спонукала до створення робіт на тему боротьби українців за свободу. У творі «Присвячується Небесній сотні» закарбовано масові протести на Майдані, індивідуальні історії, трагічні моменти та героїзм учасників, а в роботі «Війна в Україні» бачимо емоційну реакцію на суворе сьогодення з наслідками російсько-української війни: уламки ракет, оборонні споруди, зруйновані будинки. «Кожна робота є складною, адже відображає мої емоції. Це нелегко, але вишивання допомагає мені переживати ці почуття», – розповідає майстриня.

 

З початком повномасштабного вторгнення Ніна Гончарук певний час з родиною жила в Естонії, де продовжила працювати, займатися популяризацією української культури, долучилася до багатьох виставок та ярмарків і представила 7 персональних виставок. Художниця передала багато своїх робіт на благодійні аукціони, які спрямовують кошти на допомогу ЗСУ.

 

Наразі мисткиня повернулася до Хмельницького, активно працює і відкриває персональні виставки, презентуючи нові роботи, одну з яких, «Захід сонця на морі», щойно завершила. У роботі вбачається пошук гармонії серед хвиль емоцій, напруженості, тривоги, що супроводжують сьогодні наше життя, і в той же час, «перезавантаження», яке відбувається стібок за стібком.

 

ДОВІДКОВО:
Ніна Гончарук (нар. 1949 р. у с. Видошня, Ярмолинецький район, Хмельницька область; проживає у м. Хмельницький) – заслужена майстриня народної творчості України, лауреатка Хмельницької обласної премії імені Тараса Шевченка та міської премії імені Богдана Хмельницького, членкиня Хмельницької міської народної художньої студії «Рукотвори» – філії обласного осередку Національної спілки народних майстрів України, входить до спілки Всеукраїнського громадсько творчого об’єднання «Ексклюзив» та київської спілки художників «Золота Палітра».

 

Закінчила Київське вище професійне училище деревообробки та Вінницький торговельно-економічний інститут.

 

З 2000 – активна учасниця численних міських, обласних, всеукраїнських і міжнародних виставок, конкурсів та ярмарків, серед яких: «Барвиста Україна» (Національний комплекс «Експоцентр України», Київ, 2006), Фестиваль культур народів світу «Свірж» (с. Свірж, Львівська обл., 2009), «Шевченкіана у вишитих полотнах» («Хата на Пріорці», відділення музею Тараса Шевченка, м. Київ, 2012), 50-та персональна виставка (Музей Тараса Шевченка, м. Канів, 2013), Всеукраїнський мистецький фестиваль-конкурс «Весна талантів» (ART-PRO, м. Миргород, 2019), «Золота голка України» (Центр української культури, м. Таллінн, Естонія 2023; загалом в Естонії відбулося 7 персональних виставок у період 2023- 2024). Більше 70 виставок презентували її роботи у самому лише Києві.

 

Проведено більше 100 персональних виставок (дві з яких у галереї «квARTира» ХОХМ – 2004, 2008).
2007 – участь у вишиванні «Рушника Національної Єдності».
2008 – Українська Рада Миру відзначила майстриню-художницю Почесною Грамотою «Лауреат конкурсу «Золота голка України»;
2009 – за свій винахід (спосіб вишивання – дво-три-багатошарова вишивка) отримала патент в Державному департаменті інтелектуальної власності на корисну модель, зареєстрований в Державному реєстрі патентів на корисні моделі 26.10.2009;
2018 – нагорода Національного реєстру рекордів Країни («Книга рекордів України»): найбільша кількість картин, вишитих у техніці багатошарової об’ємної вишивки;
2020 – презентація книги-альбому «Живопис голкою Ніни Гончарук» (авт.-упор. Людмила Рожко-Павленко).

 

Твори зберігаються в приватних та музейних колекціях України та зарубіжжя.