Запрошуємо до передпоказу виставки з 20.12.25 по 07.01.26 та на урочисте відкриття – 08.01 на 17:00!
За народною традицією чи то забобонами 40 років не святкують. Але ми і не празнуємо: ми аналізуємо та підбиваємо проміжні підсумки нашої багаторічної діяльності – кожного окремо і всіх разом. Спільним надбанням є наша колекція, що містить понад 7500 музейних предметів. Чому ж саме експозиція пейзажів з колекції ХОХМ, на яких постає минуле та сучасність тимчасово окупованих та прифронтових територій, розпочинає особливий для нас рік, впродовж якого майже кожна подія в музеї буде присвячена його легендарній 40-річній історії?
Наступними після людського життя під час війни під трагічною загрозою втрати перебувають земля і культурна спадщина. Пейзажі з музейної колекції – це втілення і першої, і другої цінності. Як нам зберегти епічні ландшафти й зухвалу урбаністику, культурні скарби національного і локального масштабу? Чи маємо право їх втрачати? Чи маємо можливість не втратити? Ці питання роками ятрять серця, не дають спокою розуму та керують нашими діями. Наш музей 40 років живе у синхроні із суспільством, що спричинено не лише особистим вибором людей, які працювали тут в різні роки, але й фокусом колекції – сучасне мистецтво України.
Люди, культура і земля страждають від жорстоких випробувань, і не завжди їх витримують. Геноцид українського народу, екоцид природи, знищення та пограбування культурної спадщини, руйнація наших міст і сіл – трагічні наслідки агресії російської федерації. Але і люди, і природа чинять спротив, борються за своє життя. Побутує думка, що ландшафт, в якому народилась, зростала і живе людина, є частиною ідентичності особистості, він визначає темперамент та особливості її менталітету. Тож словосполучення «територіальне питання» звучить як наруга над землею і людьми, які ідентифікують себе з нею. Український пейзаж – це наша земля, цінність якої ми особливо глибоко усвідомили під час війни. Це простір у серці, а не просто території на мапі.
Історичні терміни, пов’язані із жанром пейзажу, переважно є запозиченнями іншомовного походження, які збагачують нашу мову та оприявнюють мапу його побутування в світовому мистецтві: шань-шуй, ландшафт, стафаж, пастораль, ведута, марина, пленер, етюд. Пейзаж як самостійний жанр вперше з’явився у давньому китайському мистецтві у 6 столітті як втілення уявлень про світобудову та гармонію. В Європі цей жанр набагато пізніше, у 15 столітті, нарешті став самодостатнім, а не другорядним і «поневоленим» сюжетними картинами. Різновиди пейзажу захоплюють перспективою того, що можна на ньому побачити: ландшафтний, гірський, міський, сільський, морський, архітектурний, індустріальний, історичний, фантастичний. Наша виставка не має на меті представити всі існуючи види пейзажу, хоча переважна більшість з них наявні в експозиції.
Ми журимось і невимовно скучили за горами, степами, морями, містами і селами Криму, Донеччини, Луганщини, Херсонщини і Запоріжжя, наших рідних «полонених», яких тимчасово можемо бачити лише у живописі, графіці, фотографії, кінематографі та новинах. Ми з любов’ю віримо у зустріч і наближаємо її у боротьбі.
