Біографія
Ніна Михайлівна Буряк (народилась 1956, м. Львів) – живописиця, графікиня, дизайнерка одягу. Дружина художника Бориса Буряка.
1980 – закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва.
1980 – 1990 – працювала художником Львівського будинку моделей.
Від 1987 – учасниця мистецьких виставок.
Від 1990 – на творчій роботі.
1990 – членкиня Національної спілки художників України.
Живе і працює у Львові.
Ніна Буряк – яскрава представниця львівської школи малярства, чия творчість формувалася на межі 1980–1990-х років. У ранніх роботах («Маруся Чурай», «Українські Мадонни») художниця поєднує національні мотиви із прийомами модернізму. Мисткиня відтворює українську ментальність засобами сучасного мистецтва. Своїми творами вона апелює до духовного світу глядача, будить його найкращі почуття. Сьогодні мисткиня перебуває на іншому етапі своїх пошуків – вона авторка медитативних абстракцій.
Загалом свою творчу кар’єру Ніна Буряк починала як живописиця. Писала портрети, зокрема, й своїх дітей, фіксувала, як вони підростали. Вона була успішною художницею, але за спиною почали говорити, що їй, напевно, допомагає чоловік. Відтак мисткиня принципово змінює напрям своєї діяльності – звертається до графіки (вона освоїла складну техніку шовкографії).
Втім згодом Ніна знову повернулась до живопису. Вона стверджує, що картини пише на інтуїтивному рівні: «Інтуїтивно формую орнаменти ліній, ритм структур, характер плям і «кайфую», споглядаючи результат. У переплетенні стриманих кольорових плям і фактур шукаю свою маленьку стежину, щоб вийти до Світла. Кожен з нас, за великим рахунком, – лише нитка гобелену, вплетена в полотно Божого творіння. Знайди всередині себе гармонію і дозволь своїй свідомості осідлати її. Для мене жити – рівнозначно «творити».
«Розвинута творча інтуїція вже сама скеровує руку авторки до тих чи інших пластичних структур. В цьому режимі праці тема конструюється “на ходу”, під натиском екзистенції. Фактично це нагадує тактику записування певних емоційних станів, які важко передбачити заздалегідь. Лише в процесі живописання й знаходяться відповідні технічні прийоми, за допомогою яких досягається певна цілісність візуального образу. Нанесені на поверхню картини плями й лінії організовуються в структури, в семантиці яких проявляються естетичні смисли”, – пише Роман Яців, мистецтвознавець.
