Біографія
Василь Петрович Федорук (1959, с. Прутівка, Івано-Франківська обл. – 2015, м. Львів) – живописець.
1979 – закінчив Республіканську художню середню школу імені Тараса Шевченка.
1984 – закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.
Від 1984 – учасник мистецьких виставок.
1989 – член Клубу українських митців (КУМ).
1990 – член Національної спілки художників України.
2008 – заслужений художник України.
Література, музика, малярство не тільки надихали Василя Федорука, а й були джерелом пізнання загальнолюдських драм. Він любив і добре знав творчість Василя Стефаника, Василя Стуса, Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Ігоря Римарука, Альберта Камю. Серед музикантів – це Нікколо Пагагіні. В живописі – Ель Греко, Рогір ван дер Вейден, Сальвадор Далі. Федорук був переконаний, що «митець без об’єднаних світів звуку та слова не може бути повноцінним, не може створити світу живопису».
«Однією з найважливіших категорій художньої творчості Василя Федорука є композиція як мистецтво розміщення різних елементів, які використовує живописець для вираження емоцій. У його картинах видно кожен фрагмент, який відіграє свою головну чи другорядну роль. Практично у всіх його творах складові елементи полотна підпорядковуються основному композиційному задуму. Таким чином живописний центр збігається із психологічним. Фігури, як правило, не контрастують із навколишнім середовищем, а вдало розміщуються на його тлі, часто виокремлюючись лише за лінією силуету. Простір не переобтяжений використанням перспективних ефектів, проте це не заважає Василю Федоруку створювати у живописних полотнах відчуття глибини та безконечності», – пише Оксана Федорук, мистецтвознавиця.
Мистецтвознавці умовно поділяють творчий доробок митця на три періоди: умовно-реалістичний (1984 – 1991); міфологічно-ідеалістичний (1992 – 1997); період індивідуального розуміння образів (1998 – 2005).
