Біографія
Павло Михайлович Керестей (народився 1962 року, м. Ужгород) – живописець, відео- та фотохудожник, автор інсталяцій, перформансів, теоретичних текстів, куратор.
1984 – закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва.
Від 1988 – учасник виставок. Серед персональних – Мюнхен, Німеччина (1994–96, 2001–03), Цюрих, Швейцарія (1997), Лондон, Велика Британія (1998–2001), Бремен, Німеччина (2002).
1989 – член НСХУ (1989).
1990 – 1994 – учасник сквоту «Паризька комуна», Київ.
1994 – емігрував до Мюнхена, Німеччина. Тоді ж разом із Сюзанною Клаузен заснував художню групу Szuper Gallery.
2013 – брав участь у виставці «Сучасні українські художники» в галереї Саатчі, Лондон, Велика Британія, яку визнали найповнішою виставкою, що присвячена українському сучасному мистецтву у Великій Британії.
2020 – брав участь у міжнародній художній виставці у віртуальному просторі Strange Time, що створена українським художником Степаном Рябченком в межах творчого об’єднання «Арт Лабораторія» у період карантину COVID-19 як інтернет-сайт, що розвивається за принципом живого організму, наповнюючись роботами художників з усього світу та розширюючи свої межі.
Картини з успіхом продаються на торгах міжнародного аукціону Phillips у Лондоні.
Живе і працює у Мюнхені (Німеччина) та Редінгу (Велика Британія).
Представник українського трансавангарду середини 1980-х – початку 1990-х років. Емоції, переживання, бачення художником нашого майбутнього, пропущені через внутрішнє «Я», відображаються постапокаліптичними історіями на полотні. Для посилення враження і підкреслення катастрофічної неминучості використовує у своїх роботах агресивно-яскраву палітру кольорів. Мистецтвознавиця і кураторка Вікторія Бурлака пише: «Уявіть собі камери спостереження, що з’являються в нічному лісі чи печері; сюрреалістичні образи постатей, що сяють серед токсичного природного ландшафту; природу, яка стає продовженням урбаністичного середовища. Живопис Павла Керестея випромінює тривожну, хворобливу енергію. Палаючі зорі, астероїди, що падають, криваві відблиски, вогняні кулі, заклинання, накладені на це полум’яне видовище. Попри катастрофічні інтонації, ці полотна пульсують колосальною енергетикою. Вони експресивні завдяки кольоровому звучанню, розжареному до температури зоряного ядра й піднесеному до максимуму. І вони романтичні – тією наївною, невмирущою вірою в зміни на краще».
