Виставка «(НЕ)ЗАМІСТЬ ЗБРОЇ» – це мистецька реакція на події Революції Гідності та 9-річної російсько-української війни, відображена у форматі плаката. Художник Микола Гончаров за допомогою образів, які замінюють сотні слів, влучно й нещадно цілить по ключових меседжах російської пропаганди. Представлені роботи – лише невелика частина плакатів із усього арсеналу «боєприпасів» автора.

    Сама назва проєкту говорить про значущість не лише збройної відсічі ворогу, а й інформаційної, зокрема, мовою мистецтва. Саме плакат дозволяє миттєво сприймати форму та зміст і, таким чином, легко доносити думку. Через візуалізацію змістів, коли один образ може замінити довгі текстові пояснення, влучний плакат є своєрідним аналогом важкого озброєння. У випадку сучасної України – озброєння, необхідного для захисту не лише територіальної цілісності, але й збереження національної ідентичності.

    Плакати Миколи Гончарова не обтяжені зайвими деталями, лаконічні й вишукані, а образи – зрозумілі та промовисті. Окрім проголошення базових суспільних цінностей, в плакатах можна віднайти прояви характеру самого автора, прочитати його особисте переживання теми.
Микола Гончаров: «…Їх уже тисячі. Це щастя для мене. Це краще, ніж споглядати фотографії. Це записи, які фіксувалися в моєму мозку, але вони якісніші, ніж фото. Це рефлексія на війну, на оточення, на те, що відбувається. …я читав Ремарка. У нього була думка, що справжній витвір мистецтва не повинен відкриватися одразу. Є фільми, які треба переглядати кілька разів, щоб зрозуміти. Так от мої роботи зрозумілі за дві-три секунди. Плакат діє як зброя, але не є зброєю в прямому сенсі».

ДОВІДКОВО

    Микола Гончаров народився в Києві 1972 року. Випускник Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури, учень Василя Чебаника. Український графік, плакатист, ілюстратор, дизайнер. Представник київської мистецької династії Прахових: його прапрадід мистецтвознавець Адріан Прахов керував роботами із художнього оздоблення Володимирського собору у Києві; з прапрабабусі Емілії писав образ Богоматері для іконостасу Кирилівської церкви Михайло Врубель; імпресіоністичний жіночий портрет пензля Анни Крюгер-Прахової зберігається в колекції нашого музею; його мати Олександра Прахова – художниця Нової української хвилі.

    Співпрацював як художник з Національним центром народної культури «Музей Івана Гончара», Національним музеєм Революції Гідності, Київським академічним театром юного глядача, Національним художнім музеєм України та ін. Останні 9 років Микола створював роботи, присвячені темі війни, організовував та брав участь у численних благодійних виставках та аукціонах, кошти від яких йшли на потреби ЗСУ.

    На жаль, сьогодні Микола Гончаров сам потребує допомоги: навесні 2022 року він переніс два важкі інсульти і має пройти довгий період дороговартісної реабілітації задля повного відновлення здоров’я.

 

Виставка діятиме до 28 травня.