Інформація про твір
Твір зрілого періоду «Жіноча голова» (картон, олія, 1991, до колекції ХОХМ закуплено у автора у 1992 році), якому характерні композиційна ясність, висока пластична культура й вивершена колористична майстерність. Автор розвиває ідеї кубізму у напрямі мінімалізації художніх засобів та ускладнення кольорової палітри, вводячи контрастні сполучення із червоним. Також він розробляє тему контрастів у геометричній площині, співставляючи різнорозмірні прямокутники (обличчя) із плямами із хвилястими краями (волосся).
При всій раціонально продуманій побудові композиції, у якій відчувається вплив європейського модернізму, у творі Стовбура прихований візуальний «ребус». Голова жінки, наче колаж, «виклеєна» площинами чорного, фіолетового, блакитного, варіаціями сірого і підозріло акцентним червоним. І червоний, дійсно, виконує важливу багатофункціональну роль: це і колористичний камертон, і анатомічна частина обличчя жінки, і загадковий чоловічий профіль. Можливо, це натяк на певні стосунки у житті цієї жінки, які вже стали частиною не лише її життя, але й особистості. А може, це її візуалізовані думки, «написані» на обличчі перед побаченням (при усьому мінімалізмі, відчувається причепуреність жінки: червона помада на вустах, яскраві сині сережки, святкова хвиляста укладка короткої стрижки).
Кінець 1980-х – початок 1990-х – час певних трансформацій, багато в чому скерованих процесами активного самоусвідомлення та самовизначення художників. Стовбур в цей період активно працює, експонується, цілеспрямовано досліджує кольори, зокрема білий. На думку колекціонера Михайла Кнобеля, «Стовбур мислячий, філософічний у вираженні наймінімальнішого самовираження через естетику мінімального».
Картон, олія. 73 × 66
