Біографія
Марко Степанович Гейко (1956 – 2009) – живописець.
1985 – закінчив Київський державний художній інститут. Відтоді – учасник регіональних, національних та міжнародних виставок.
1988 – лауреат премії французького товариства художників імені Марії Башкірцевої (Франція).
1989 – член НСХУ.
1991 – 1996 – входив до творчого об’єднання «Живописний заповідник», яке створив Тіберій Сільваші і до якого входили Олександр Животков, Микола Кривенко, Анатолій Криволап.
Жив і працював у м. Києві.
Марко Гейко – представник української «Нової хвилі», один із корифеїв сучасного українського живопису. Його твори демонструють синтез абстракції, метафізичного мислення та глибокої кольорової культури. За розподілом після закінчення художнього інституту працював на Полтавському художньому комбінаті, де познайомився з художником Левом Маркосяном, який мав на молодого митця значний вплив. Разом із Маркосяном його вважають творцем нової полтавської живописної школи. Гейко був одним із провідних учасників легендарного «Живописного заповідника». Засновник об’єднання Тіберій Сільваші пише: ««Заповідник» мав певний консенсус розуміння того, що наш принцип зображення — неміметичний. Але моделі, на які орієнтувалися художники, були різні. Як і інструментарій. У нас не було маніфестів. […] Ми не стільки «оновлювали» мову, скільки «наводили мости» до пропущених Україною художніх практик. А це давало основу та напрямок до практик, які прийдуть у мистецтво пізніше. Наша, тоді ще не до кінця оформлена ідея, була не в «конструюванні» принципу «дзеркала» з архівів культури, а в спробі дістатись самих основ візуальної мови. Повернутись до основ живопису – це була головна ідея «Заповідника»».
