Біографія
Валерій Лукич Басанець (народився 1941, м. Броди, Львівська обл.) – живописець, графік, скульптор. Дружина – мистецтвознавиця Тетяна Басанець.
1963 – закінчив Одеське художнє училище ім. М. Грекова.
У 1960-х pp. увійшов до групи молодих художників неформального напряму; учасник квартирних виставок.
Від 1966 – учасник мистецьких виставок.
1970 – член Національної спілки художників України.
1989 – Ґран-Прі Міжнародного бієнале «Імпреза–89», (Івано-Франківськ).
1991 – лауреат Бієнале українського образотворчого мистецтва «Львів–91. Відродження».
1993 – один із фундаторів «Групи “Човен”» та творчого обʼєднання «Мамай» (1998).
1993 – член Національної асоціації митців.
2009 – заслужений художник України.
Живе і працює в Одесі.
Мистецтвознавиця і дружина художника Тетяна Басанець зазначає, що вже на початку творчого шляху мистецтво Басанця «несло в собі чітко сформульовані художні ідеї і, насамперед, стилістичні. З плином часу вони методично ускладнювались. У традиційно-однорідній, здавалось би, живописній системі раптом з’являлись незвичайні колористичні нюансування, які руйнували «реалізм» образів, створюючи абстраговане від конкретного життя оточення, де людина, як зауважує сам художник, «…вдивляючись та вслуховуючись, пізнає і сприймає чарівність духовного світу, а в свою чергу дарує свою духовність оточенню». Сила творів Басанця, їх серйозність, вкупі зі складною технікою живопису, в тому, що вони впливають на глядача опосередковано. Змістовність творів не прочитується враз, а примушує вловлювати смисл, розпізнавати його за конкретними репліками: жестами персонажів, загадковою виразністю облич, умовністю пейзажного тла».
Валерій Басанець – один з яскравих представників одеської малярської школи. Його твори, незалежно від того, живопис це, графіка чи скульптура, завжди впізнавані завдяки індивідуальному, ні на кого не схожому мистецькому почерку митця. Навіть ранні роботи художника впізнавані, хоча і виконані в темній кольоровій гамі з непритаманними йому відчуттями драматизму. Варто зазначити, що творча особистість митця формувалась в добу, коли панував затверджений совєцькою владою єдиний метод соціалістичного реалізму. Але художник наполегливо шукав свій шлях у мистецтві. Відтак його твори ніколи не вписувались в рамки соцреалізму. Брав участь у «квартирних» виставках.
Валерій Басанець: «Живопис – це притулок для візуальних образів і вражень…Це територія досконалого, зачарованого світу…».
