Біографія
Володимир Йосипович Патик (1929, с. Чорний Острів, Львівська обл. – 2016, м. Львів) – живописець, монументаліст, графік, педагог.
1953 – закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва.
Від 1956 – учасник мистецьких виставок.
1958 – член національної спілки художників України.
1956 – 1991– художник Львівського художньо-виробничого комбінату.
1992 – 1998 – викладач Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва; від 1994 – доцент кафедри живопису, згодом монументально-декоративного живопису.
1999 – Національна премія України імені Т. Шевченка.
2004 – 2006 – доцент Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (Івано-Франківська обл.); від 2006 – викладач живопису Львівського коледжу декоративного й ужиткового мистецтва.
2006 – народний художник України.
2009 – орден Ярослава Мудрого 5-го ступеня.
Жив і працював у Львові.
«Володимира Патика захоплювала краса природи, люди та їх заняття. Малюючи, він не сковував себе ніякими правилами, обмеженнями, пересторогами. Саме так вироблялась живописна система й особливий темпераментний, сильний патиківський почерк, за яким пізнаються лише його твори. Він малює декоративно напруженими яскравими фарбами, подекуди навіть різкими, вдаючись до контрастів червоного і зеленого, оранжево-жовтого і синьо-фіолетового, червоного й білого для посилення тривожності, світлом і напруженим ритмом фактурних мазків передаючи всю складність викликаних почуттів», – пише Володимир Овсійчук, доктор мистецтвознавства.
У своїх творах митець завжди підкреслював свою міцну причетність до народних джерел, до долі рідної землі. Він захоплювався сакральними знаками на писанках, вишиванках, милувався іконами, народними картинами, фігуративним різьбленням – усім тим, що було справжнім джерелом духовності та творчої унікальності українців. Його творчість – це майстерне поєднання надбань української культури із кращими зразками європейських практик. «У Володимира Патика було дуже добре відчуття європейськості в організації картин. Він був дуже добре освічений у професійному сенсі, прекрасно знав досвід імпресіоністів, сезанністів, постімпресіоністів, й експресіоністи для нього не були чужі. Утім, він не піддавався жодним впливам – завжди самодостатній і оригінальний. Картини Патика – це його серцебиття», – пише Роман Яців, мистецтвознавець.
Володимир Патик говорив: «Природа наділила мене працездатністю й пам’яттю відтворювати побачене через багато років. Моїми ідеалами є краса – природи і жіноча, людська доброта і правда. За моє творче життя вимальовано до 600 кг фарби, замальовано до 1 875 км полотна і зрисовано 1,5 тонни паперу. Я був 16,5 років у дорозі, 1632 дні в залах музею, 27 місяців за кордоном, а решту часу провів у своїй майстерні…».
