Інформація про твір
Робота «Модель в інтер’єрі» (полотно, олія, 1990, надійшла до зібрання СОХМ у 1991 році). Твір має виразно декоративний і експресивний характер, тяжіє до умовно-образної, майже абстрактної композиції з елементами інтер’єрного натюрморту. На охристому тлі горизонтальної смуги виділяється оголений чоловік, зображений спиною до глядача. Полотно великого розміру, виконане широкими мазками у м’якій розмитій, трохи брутальній манері. Екранне освітлення та оголений чоловік контрастують із чорними плямами навколо та по кутах полотна. Композиція побудована горизонтально, із чітким поділом на плани. Центральна зона насичена формами, що нагадують предмети інтер’єру: силует дивана або ліжка, рама, схожа на екран телевізора, ледь проглядаються людські постаті. Ліва частина врівноважена світлою плямою з натяком на вазу з квітами, що створює візуальний акцент і певну «точку входу» в композицію.
Автор залишає порожній простір навколо основного сюжету, щоб зосередитись на головному й надати додаткове «дихання» твору. Ці нефарбовані частини створюють ще й своєрідний шумовий ефект, що заважає глядачу прорватися у центр подій, споглядаючи за ілюзіями митця. Робота тяжіє до експресіонізму з елементами декоративного живопису. Важливішими за точність зображення є емоція, ритм і кольорові співвідношення. Простір умовний, спрощений, передається через нашарування кольорових площин. Живопис пастозний, фактурний. Мазки широкі, узагальнені, іноді грубі, підсилюють експресивність. Предметність речей відходить на другий план, поступаючись емоційному впливу кольору і ритму. Домінує тепла червоно-оранжева гама, яка створює емоційно напружений, навіть драматичний, тривожний настрій. Чорні й темно-коричневі плями виступають як контрастні акценти, підсилюючи глибину і ритм. Світлі вкраплення (білий, жовтуватий) додають композиції динаміки та «дихання». Узагальнені форми залишають глядачеві простір для інтерпретації.
Ця сцена в інтер’єрі людської присутності виступає як метафоричний простір пам’яті-переживання. Класичний сюжет полотна повністю зламаний. Модель в інтер’єрі є, простір є, але все виглядає як сцена, де ніхто не відчуває себе в конкретному середовищі. Це своєрідна матриця присутності, телепроєкція, де все, що з нами відбувається, не існує у матеріальному світі. Це емоційно насичена, декоративно узагальнена композиція, котра створює атмосферу внутрішнього переживання, залишаючи образ відкритим для індивідуального прочитання.